Киевский ипподром в СМИ

[chibis67]

Сюда выкладывать пресс-релизы , касающиеся Киевского ипподрома , статьи из газет и интернет изданий , касающиеся непосредственно ситуации на Киевском ипподроме .

Даты выхода материалов могут быть не по порядку , главное , чтобы народ знал , что проблемы ипподрома волнуют не только участников форума .

" Киевский регион " , №11 17.10.2001

СПЕЦИАЛЬНЫЙ РЕПОРТАЖ .

Тишина на время замолчавших трибун взорвалась гневным воплем: «Ваня! Да-вай!..» Ваня — это Иван Палкин, мастер-наездник, завершающий свою второю четверть на кобыле Заманчивая... То ли на втором, то ли на четвертом, а значит — на неприличном для мастера-наездника месте. — Эх, ты, Палкин-шмалкин, — горестно сказал громко кто-то из «старичков» прямо в ухо, дыхнув смесью паров «пивовод-корода», когда лошадки пришли к финишу. — Что ж ты!.. Я сочувственно взглянул на мужика. Я и сам не выиграл. Хотя, как мне говорили, новичкам везет. Черта лысого! Здесь вам не рулетка, где рассчитывают на Ее Величество Госпожу Удачу. Здесь — знания, помноженные на опыт. И знания эти, надо сказать, добывать нужно не в библиотеках, архивах и канцеляриях.
Из семнадцати поставленных мною ставок не выиграла ни одна. Фавориты, как будто понимая, что деньги, выброшенные мною в кассу, помогут' прежде всего им, стопорились через полкруга и к финишу приходили в лучшем случае третьими. Я сыграл три заезда и решил остановиться. Жена вечером мое решение одобрила...

РАНЬШЕ И ВЧЕРА

Первый день рождения ипподрома приходится на 1867 год, когда велением губернатора было организовано «Киевское общество испытаний лошадей». Лошади принадлежали тогда частным лицам — фабрикантам, сахаропромышленникам, коннозаводчикам — людям авторитетным, богатым и уважаемым. В испытаниях участвовало до десятка лошадей. Владелец победившей лошади накрывал «поляну» и щедро угощал товарищей. Таким образом, игрок получал эмоциональную разгрузку и на время отходил от суеты мирской.
В Киеве тотализатор появился в 1898 году. С приходом Советской власти не исчез, как можно было бы предположить, и долгое время был единственным разрешенным государством способом обогатиться, что называется, не отходя от кассы. Правда, однажды тотализатор стыдливо обозвали конноспортивной лотереей, но сути это не меняло. Можно было спустить за вечер десятку, можно было выиграть тысячу. В кассах иной раз выдача выигрышей продолжалась еще добрый час после заездов. Завсегдатаи знали родословную лошадей-фаворитов до третьего колена, а наездников — по имени-отчеству. Такими же законами жили и три других украинских ипподрома — харьковский, одесский и львовский...
До 1960 года киевский ипподром располагался на Печерске — в районе улицы Суворова, в непосредственной близости от Киево-Печерской лавры. И сейчас можно встретить на бегах людей, помнящих те времена. До сих пор они ностальгически вспоминают тогдашние дерби, когда на трибунах негде было не то что яблоку — горошине упасть. В 1966 году ипподром поменял дислокацию и переместился в Голосеево. К этому событию были приурочены XII Всесоюзные соревнования конников, в которых принимал участие весь Союз.

ВЧЕРА И СЕГОДНЯ

Дерби — это суть конного спорта. Его альфа и омега. Для лошади дерби бывает только раз в жизни — по достижении четырехлетнего возраста. Ипподромы трубят сбор, съезжаются наездники со всех уголков страны. Валом идет народ, чтобы насладиться зрелищем. Бывший директор ипподрома Павел Бабутин, потомственный наездник, выиграл дерби в 1978 году. Получил 280 рублей и купил два костюма. Еще и осталось. Бабутин сейчас директор рынка, располагающегося тут же на ипподроме. Сам организовал, сам и возглавляет...
Рынок появился четыре года назад. Конечно же, не от хорошей жизни. Ипподром имел тогда 40 тысяч гривень долга и никогда здесь ранее не проявлявшуюся текучку кадров. Рынок позволял оплачивать электроэнергию, воду и отопление... Зрителей было мало. Объяснялось это тем, что летом трудолюбивый украинский народ окучивал собственные сотки, взяв, таким образом, заботу о хлебе насущном в свои мозолистые руки. Исчезло на трибунах среднеобеспеченное звено — врачи, инженеры, педагоги и просто мастеровые. Исчезли пенсионеры, составлявшие ранее добрую половину всех зрителей.

«ПАРА» И «ДУБЛЬ»

Ипподром имеет три поля. Лошадь проверяется в забегах на 1600, 2400 и на 3200 метров. На заезды лучше приходить минут за сорок до начала. Как раз начинается разминка. В ней можно оценить силы скакунов и их потенциальные возможности. Разновидностей игры на тотализаторе пять, хотя реально можно сыграть только в двух: «паре» и «тройном экспрессе».
«Пара», что означает две выбранные лошади из заезда, которые, по вашему разумению, придут первыми. Неважно, в какой комбинации.
«Одинар», когда нужно угадать лошадь, которая станет победительницей.
«Тройной экспресс», в котором выбранные вами лошади должны прийти именно в той последовательности, в которой вы их поставили.
«Дубль». Это когда вы угадываете победителя одного заезда и победителя другого.
«Тройной дубль». По аналогу.
Тридцать процентов от вложенной зрителями суммы — доход ипподрома, семьдесят — оплата выигрышей. Выигрышей может быть один, а может — семьдесят. Может быть и ни одного. В этом случае сумма выигрышного фонда переносится на следующий заезд. Минимальная ставка — гривня, максимальная — не ограничена.
Бывают прецеденты, когда фаворит неожиданно для многих приходит где-то в конце. Случай разбирается судейской бригадой, в которую входят восемь человек. Берется объяснение у наездника. Если лошадь здорова и причин для ее слабого выступления не видно, главный судья наездника дисквалифицирует. На две недели, на месяц или на год. Главный судья во время заездов — царь и бог. Ему даже директор не указ. Он правит бал и может не признать заезд и не допустить к старту наездника.
А как же в том случае, если наездник сознательно придержал лошадь ради некой суммы денег, обещанной ему темными личностями? Да никак! Никакой наездник никогда в этом не признается и придумает тысячу причин. В семидесятых наездника из одной конюшни все-таки уличили в игре «налево». Помимо того, что придерживал лошадь, еще и снабжал сведениями «жучков», кто сегодня выиграет. Половину работников той конюшни «пересадили»...

СЕГОДНЯ И ЗАВТРА

Ипподром — это место, где испытывают племенную продукцию, и к спорту он не имеет никакого отношения. Лошадь, рожденная в одном из 13 конных заводов Украины, попадает сюда в двухлетнем возрасте. Здесь она воспитывается, растет и проходит испытания. Цель испытаний: вывод лошади на более высокий уровень. Лошадь, не прошедшая шшодромных испытаний, не представляет никакого племенного интереса для специалистов. Да, нарядная, да красивая, но на что она способна, никто не знает.
Каждая лошадь обходится ипподрому в три с половиной тысячи гривень ежегодно. За содержание лошадей конезаводы должны платить деньги. Но не платят, потому что попали в такую же яму, как и все остальные. Имеют 520 тысяч долга перед ипподромом.
Правда, когда у ипподрома встала проблема с овсом, нынешний директор Юрий Терехов, тоже бывший наездник, попросил помощи. И без промедления конезаводы обеспечили ипподром кормами. Сосуществование конезаводов и ипподрома — дело взаимовыгодное. Ни первые, ни вторые обойтись друг без друга не могут. Так что, идут на компромисс...

НАЕЗДНИКИ И КОНИ

Профессиональные болезни наездникбв и жокеев — ревматизм и радикулит. Во время заездов и скачек им приходится удерживать примерно полуторатонного скакуна. Штангисты после двух кругов плакали и просили спустить их на землю.
Стоимость отдельных скакунов и лошадок поражает! Коня Урази не смогли купить даже за сорок миллионов долларов. Правда, не у нас. У нас цены скромнее — максимум миллион.
Лошадь для наездника не только друг, товарищ и брат, но и средство заработка. Один старый наездник рассказал мне такую историю. Его знакомый удачно выступил в Германии. Лошадь понравилась одному немцу. Тевтонская скупость заставила начать с нескольких тысяч марок. Дошли в итоге до 300 тысяч... Хозяин — ни в какую. Через три недели его лошадь пала. От заворота кишок, как сказал ветеринар. Может быть, от заворота... А может, отравили.
Хозяин павшей лошади два месяца был в запое, чуть не наложил на себя руки. Он потерял друга... Он оставил семью без денег... Кто может оценить его горе? Только другой наездник...

ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ

Ипподром — это полный спектр специальностей. Это — наездники, коневоды, ветеринары, ночные и дневные сторожа, кузнецы, плотники, электрики и трактористы... Всего 143 человека. Это — ежедневная ветеринарная проверка, это выгул, это — подготовка лошади к воскресным испытаниям. Что самое главное...
Зритель видит ипподром с фасада, который даже в наше время наряден и привлекателен. Что происходит за ширмой, ему по большому счету неведомо. Рабочий день на ипподроме начинается в восемь утра. Один выходной — вторник.
Ежедневный рацион лошади состоит из шести килограммов сена и шести — овса. Не считая витаминов, сочных кормов, микро- и макроэлементов.
На киевском ипподроме работают 14 бригад — 14 тренерских отделений. В каждом по 15 — 20 лошадей. Каждое отделение возглавляет опытный мастер-наездник, получивший профессию в единственном учебном заведении тогдашнего СССР — ПТУ № 15. Оно и поныне находится под Воронежем. Обучение проходят за два года. В Украине профессии наездника не обучают.
Помимо мастера, есть еще два помощника и два коневода. Мастер составляет план тренинга для каждой лошади, который может меняться в зависимости от самочувствия лошади. Они ведь, как люди, — тоже болеют, сердятся, страдают. И характеры у них, как у людей. Есть такие, что все для тебя сделают, а есть очень капризные и своенравные... От некоторых ипподром избавляется без сожаления, расставаясь с другими, наездники не могут сдержать слез. Есть шалуньи. Одна лошадь, как сорока, любила все блестящее. Выгуливала ее однажды женщина-коневод и забыла снять золотые сережки. Лошадь стащила губами одну и проглотила. Коневод неделю перерывала навоз, дабы вернуть утраченное, но увы. Не нашла...
Зарплата у наездника 118 гривень. За победу ему полагаются премиальные. 10 гривень за первое, 6 — за второе и 4 — за третье место. Двумя третями выигрыша наездник должен поделиться с конюхом, первым помощником, вторым, кузнецом, ветеринаром...

ОПТИМИСТИЧЕСКОЕ ЗАВТРА

Два года назад ипподром перешел в коммунальную собственность города и включен в перспективный план развития на следующий год. Значит — встанет на реконструкцию. Освободится от базарных площадей... Облагородит трибуны, чтобы молено было прийти вместе с семьей. Чтобы было, где пристроить ребенка. Сыграть в тотализатор, съесть мороженое, выпить бокал пива с шаурмой...
Ипподром потихоньку возвращается. И свидетельством тому — ответ директора Терехова на мой вопрос, который я оставил напоследок. «Скажите, — спросил я, — когда вы последний раз приняли человека на работу?» «Вчера, — ответил он. — Коневода...» А еще он сказал, что чем больше люди переходили к механизации, тем больше хотелось вернуться к лошадям...
И вот возвращаемся...

Сергей ЯРМОЛЮК

 

[chibis67]

КОНІ НЕ ВИННІ

Чому Київський іподром перетворився на «кінський освенцім»?
Ванда КОВАЛЬСЬКА, «День»
ОДИН З «УВ’ЯЗНЕНИХ»: ПОРТРЕТ У ЗАГРАТОВАНОМУ IНТЕР’ЄРI
«Нам, тим, хто зв’язав своє життя з цією благородною твариною, соромно дивитися в очі своїм вихованцям. Коневі не поясниш, що в країні важкі часи, що всім важко, й адміністрація іподрому нічого не може зробити, щоб нагодувати коней. Та хіба можна допустити, щоб іподром, який 130 років дарував киянам ні з чим незрівнянну радість спілкування з найкрасивішим у світі створінням, помер?..» (Із листа колективу Київського іподрому).

...Кобила Перуджі — розумниця. Навіть маленький оберемок сіна, що їй дають, вона навчилася розподіляти. Поїсть-поїсть, залишки розгребе копитами, полежить на цій крихітній підстилці (сили ж потрібні!), потім доїсть решту. Інші коні відразу все з’їдять і стоять день і ніч на мокрому льодяному бетоні. «Заробляють» собі дерматити й артрити.

Це не кадр із фільму про війну. Це сьогоднішнє життя рисистих столичного іподрому. За минулих часів окрім сіна їм давали овес, висівки, моркву, сіль. Тепер — тільки чотири кілограми сіна, чого страшенно мало. Комори пусті. Немає тирси для підстилки. У багатьох денниках з’явилися ями — від голоду коні вигризають бетон...

Сьогодні стайні Київського іподрому схожі на загін, відрізаний від розгромленої і відступаючої армії. Ні командування, ні забезпечення. Річ у тому, що, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України про перехід державної власності у комунальну, іподром, підвідомчий Міністерству агропрому, перейшов у підпорядкування Києва. То хто ж зараз зобов’язаний про нього піклуватися? Кореспондент «Дня» мала телефонну розмову із заступником начальника управління комунального майна Київської міськдержадміністрації Тетяною НЕРУБАЦЬКОЮ.

— З ким можна поспілкуватися про іподром?

— Такої конкретної людини поки що немає. Щойно закінчили акт прийому-передання іподрому із державного у комунальне майно. Не знаю навіть, затвердили його чи ні. Галузеве управління — це інше питання. Мабуть, іподром відійде або до управління торгівлі(?!), або до управління фізкультури і спорту. Ніяких розпоряджень Київрада ще не ухвалювала.

— А коли Кабмін видав розпорядження?

— 9 липня 1999 року.

— ?!!! Адже кінь — не комунальне майно, не шафа, він хоче їсти.

— Мабуть, місто і забрало іподром, щоб покращити там ситуацію.

Це на словах. А насправді?

«ГИНЕ ІПОДРОМ, ГИНЕ ПОРОДА РИСИСТИХ»

Відверто кажучи, зараз до коней Київського іподрому нікому нема діла, окрім наїзників, їхніх помічників і конюхів. А людей теж кинули напризволяще. Отримуючи по 20—30 гривень на місяць, вони не в змозі підтримати своїх вихованців. До того ж, не знають, що їх самих чекає завтра.

Директор іподрому повідомив колективу, що перегонів не буде. Протягом невизначеного часу. Практика показує: таке формулювання означає початок кінця. Так було в Санкт-Петербурзі та Воронежі, так було з нашим львівським іподромом — після «тимчасового» скасування перегонів іподроми «тихо спочили». І не воскресли досі.

А що таке іподром? Це лабораторія, де відбувається оцінювання коней — верхових і рисистих. Походження коня може бути чудовим, а працездатність середня. Для кожної тварини це індивідуальний показник. Саме тому жоден фахівець сам не може оцінити коня. Після випробувань, залежно від показників, визначають подальше використання коня — у племпродаж чи на конезавод із племінною метою для розширення відтворювання.

— Щоб виростити висококласного коня, — зауважує директор Дубровського кінного заводу Віталій Вільховий, — має бути хороше годування, ветеринарне обслуговування і тренінг. Із першими двома умовами ми на місці якось упораємося. А швидкість, прудкість — найважливіші якісні ознаки рисистої — розвиваються тільки у змаганнях. Якщо не буде іподрому, ніде буде випробовувати коней. А без оцінки на селекційний клас, у нас не буде права на виробника.

Головний зоотехнік Лозовського конезаводу (Харківська область) Володимир Пересада з приводу ситуації на Київському іподромі кореспонденту «Дня» сказав стисло: «Остання ланка вирощування рисистих — іподром. Якщо гине іподром, то гине і порода рисистих».

Адже для того, щоб вивести породу, потрібні роки й роки...

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ

Біля витоків розвитку породистих коней стояла багата знать. Сьогодні чимало впливових людей планети мають не тільки власних скакунів і рисаків, а й приватні кінні заводи. З точки зору бізнесу, кінь — товар специфічний. Він дорогий, однак він більш ніж окуповується для власників. Кінноспортивні змагання збирають безліч народу. Усі грають у тоталізатор. Там не потрібні великі ставки. Письменник Гіляровський розповідає про бідного гімназиста, який, не маючи жодного уявлення про коней, поставив рубль на «сіренького» жеребця Фогабала і виграв тисячу триста дев’ятнадцять рублів. Для Москви кінця ХIХ-го століття то були скажені гроші.

Розвинений тоталізатор приносить величезні прибутки. Грошей вистачає на те, щоб функціонували інститути, спеціалізовані лабораторії, кінноспортивні школи, тренувальні пункти, мали роботу жокеї, ветеринари. Крім того, є заохочення для власників племінних коней. Тобто іподромові не доводиться «йти з простягнутою рукою» до держави. Навпаки, ті 10 відсотків податку, які отримує держава від тоталізатора, становлять досить «кругленьку суму».

У газеті «День» про ідею тоталізатора ще у 1996 році розповідав наїзник у поколіннях, колишній директор Київського іподрому Павло Бабутін. Він стверджував, що якщо в Україні розпочати гру «парі поза іподромом», то рисаки можуть витягнути з глибокої кризи все конярство. На жаль, можновладці цього не почули. І тепер ми «маємо те, що маємо».

Основні спрямування у конярстві — верхове і рисисте. За кордоном рівноцінно розвиваються обидві породи. У серйозному тренуванні і в різних змаганнях коні відточують свої найкращі якості, виробляють «класність». В Україні весь кінний спорт переживає нині важкі часи. Немає умов, розбігаються фахівці. А загалом верхове конярство на гребені хвилі — скакуни мають великий попит у «нових українців». І тренувати верхових простіше. Там лише кінь та вершник (жокей). І мчи собі полями-лісами. А рисистим керує наїзник, який сидить у «качалці». То їй потрібна лише рівна бігова доріжка іподрому. Ставлення у нас до рисаків вельми красномовно унаочнює ситуація на Київському іподромі. Навіть кінні заводи, які спеціалізуються на рисистих, беруть нині курс на «просто гарного» коня. Заради того, аби вижити.

Більшість країн має свою національну породу коней. Її оберігають і розвивають. В Україні таким конем можна вважати орловського рисистого (на його основі виведено українську верхову породу коней). З’явилася вона завдяки графові Олексію Орлову. За переказами, пристрасний коняр викупив у турків рідкісної краси сріблясто-білого жеребця. За Сметанку, так граф назвав цього дивовижного коня, він виклав 60 тисяч рублів. Золотом! Чим невимовно вразив усю Європу.

Сметанка став родоначальником породи, над створенням якої граф працював 33 роки. Мети було досягнуто. Кінь вийшов великий, гарний, витривалий і мав жваву рись. Про орловського рисака кажуть, що він годиться «і під воду, і під воєводу», під сідло і в упряж. Універсальний кінь. Шкода, якщо ми втратимо цю породу. Доброго коня завжди цінували і зараз за кордоном цінять дуже високо, незрівнянно більше від найдорожчого автомобіля.

РИСИСТІ З ДУБРОВКИ — У ДВАДЦЯТЦІ НАЙКРАЩИХ КОНЕЙ ХХ СТОЛІТТЯ!

В Україні на рисистих спеціалізується вісім державних конезаводів, один колгоспний, одне акціонерне товариство і дві племінні ферми. Дубровський конезавод, заснований у ХIХ столітті князем Дмитром Костянтиновичем Романовим, визнано у наш час найкращим кінним заводом століття у країнах колишнього Союзу. Коні Дубровки виграли більше від усіх призів Дербі — головних призів у змаганнях рисистих. Дубровка дала конярству знаменитого Гільдейця — родоначальника цілої лінії рисаків, Піона — видатного «спортсмена» і найкращого виробника орловської породи. На його честь встановлено один із двох головних призів на перегонах орловських рисистих у країнах СНД. У двадцятку найкращих коней ХХ століття потрапило шість рисистих Дубровського кінного заводу. Кінні заводи тісно пов’язані з іподромом. Тимчасово вони віддають йому своїх вихованців, щоб у змаганнях з іншими коні розкрили свої найкращі риси. Багаторазових переможців відбирають для селекції, у виробники. Наприклад, наїзник Київського іподрому Олександр Скворцов привів до перемог чимало коней Дубровського конезаводу (Полтавська область). Під його орудою орловські рисаки Поступок і Дельфін у 1998 році у Москві виграли центральні призи СНД — «приз Піона» і «приз Барса». Минулого року у Києві найкращу прудкість серед трирічних орловців показав рисак Уклон Запорізького конезаводу, наїзник — Володимир Куклін. Та от що дивує. Медаллю і Почесною грамотою за цю перемогу Запорізький конезавод відзначили не у рідній вітчизні, а... у Москві Асоціацією рисистого конярства «Содружество». Поїздку Скворцова до столиці Росії сплатили друзі — з іподрому не пішло ні копійки. Найсмішніше (чи то найсумніше?), що за таке «самовілля» у керівництва іподрому та директора конезаводу були великі проблеми...

«КІНСЬКИЙ ОСВЕНЦІМ» ЯК ДЗЕРКАЛО НАШОГО СУСПІЛЬСТВА

У зв’язку з вищевикладеним, м’яко кажучи, дивує добросердя генерального директора корпорації «Конярство України» Ігоря Горошка. Хоч куратор рисистих і визнає, що фінансують конярство погано, нічого трагічного у своїй галузі не бачить. Запитую:

— А як ви, Ігоре Павловичу, дивитеся на Київський іподром?

— Позитивно. А що? Це нормальне підприємство, найпотужніша база. Там є все для проведення перегонів міжнародного класу. Призові, всепогодні доріжки, стайні. Просто зараз тимчасові труднощі з кормами. З нового урожаю становище виправиться.

— Але ж коні голодують сьогодні!

— Іподром передали у підпорядкування Києва. Напевно, міська влада знала, що вона робить і для чого бере іподром. Ми, аграрники, застерігали, що це своєрідний об’єкт. Керувати ним не можуть просто фахівці. Це мають бути професіонали, із навичками, а головне — ті, хто розуміє і любить коня. Ну, гадаю, там справи покращають.

— Уже восьмий місяць пішов після розпорядження Кабміну, а іподром безпритульний. Наїзники кажуть: «Сьогодні наші стайні — це кінський «освенцім».

— Видно, зараз у місті складніші проблеми. Та дійде черга й до іподрому... Це ж столичний іподром! Центр відпочинку. Іноземці, приїжджаючи до Києва, відразу просять показати іподром. Багато з них цікавляться кіньми. І, варто зауважити, наші коні мають поки що попит за кордоном. Це наша гордість....

Я слухала Ігоря Павловича і думала: поки у влади «дійде черга» до іподрому, то бідні тварини, пробачте, здохнуть. Голодні коні і поїдений ними бетон стайні донині стоять у мене перед очима. Згадую рядки з вірша Володимира Маяковського «Хорошее отношение к лошадям»: «Подошел и вижу — за каплищей каплище по морде катится, прячется в шерсти... И какая-то общая звериная тоска, плеща вылилась из меня и расплылась в шелесте. «Лошадь, не надо. Лошадь, слушайте — чего вы думаете, что вы их плоше? Деточка. Все мы немножко лошади, каждый из нас по-своему лошадь».

Якщо взяти до уваги слова поета, що кожен із нас по-своєму кінь, то напрошується ще сумніший висновок: знущаннями над цією гарною, благородною твариною, ми показуємо, на що здатні щодо себе. І хто ж змінить це ставлення, крім нас самих?..

№39, п'ятниця, 3 березня 2000

 

[chibis67]

18-03-2003 11:09 - Аналітика / Спорт

Ставка на іподром

У третю неділю березня на столичному іподромі вже кілька років відбувається “іменне” випробування коней рисистих порід — перегони на честь працівників побутового обслуговування, у яких цього дня професійне свято. Цьогоріч було десять заїздів, присвячених і столичним будинкам побуту та ринкам, і київській лазні та ломбарду, й “Київмлину”. Річ у тім, що колективи деяких побутових підприємств та ринків мають на іподромі годованців: опікуються двома-трьома тваринами, оплачуючи їхній харч та догляд.

— У лютому минуло три роки, як Київський іподром передали у власність територіальній громаді столиці,— згадав начальник Головного управління побутового обслуговування та ринків Василь Щербенко, який опікується цим об’єктом.— І хоча до того іподром підпорядковувався Міністерству агропромислового комплексу, його довели до такого занепаду! Споруди не знали ремонту понад тридцять років, два з половиною мільйони гривень боргів, по п’ять-шість років не виплачувалася зарплатня працівникам, а коней по півроку не виводили з конюшень. Тварини не те що бігати — ходити не могли, ребра стирчали, як у скелетів. Пам’ятаю, як тільки-но ми підписали акт про зміну власності іподрому, приходить до мене директор і каже: “Немає ні жмені сіна, ні пригорщі зерна, тож годувати коней нічим...” З такої невеселої ноти ми й почали тут нашу діяльність.

Потроху споруди іподрому довели до ладу: відреставрували фасад, відремонтували головну трибуну, впорядкували бігові доріжки. На капітальний ремонт головної споруди та конюшень уже витрачено близько мільйона гривень. Площа кінного стадіону — сорок гектарів та ще 450 гектарів під кормовою базою у Києво-Святошинському районі. Щоденний раціон коня — сіно, овес, кормові добавки — коштує приблизно 15 гривень. До слова, столичний іподром нині чи не єдиний діючий в Україні. Колись же їх було чотири — у Львові, Одесі, Харкові та Києві.

Іподромські коні уже не схожі на “живі трупи” — їх годують, чистять, об’їжджають і виховують. Адже привозять їх сюди у річному віці, коли вони ще нічого не вміють — ні ходити під сідлом, ні возити жокейський візок. Про виїздку й джигітовку, ясна річ, і не йдеться. Необ’їжджений породистий кінь коштує п’ять-шість тисяч гривень, а от навчений може позмагатися у ціні й з останніми моделями модних автомобілів.

Нині у стайнях утримується 240 чистокровних скакунів — годованців восьми українських кінних заводів Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської та Луганської областей. Деякі господарства мають кількасотлітню історію. Наприклад, Деркульський кінний завод № 6 на Луганщині у 1767 році заснувала Катерина II, аби там розводили стройових коней для царської гвардії. До речі, саме у Деркулі відновили орловсько-ростопчинську породу, поголів’я якої було практично знищено у роки громадянської війни 20-х років. Лимаревський конезавод, закладений у 1822 році, постачав ремонтних коней для кавалерії. А на Стрілецькому конезаводі, який з 1924 року вважався одним із найкращим в Україні, виводили знаменитих жеребців-ахалтекінців. Щоправда, поголів’я породистих коней було практично знищено під час Великої Вітчизняної війни: тварин практично пустили на “кулеметне м’ясо”. У середині 40-х українські конезаводи поповнювали трофейними чистокровними рисаками з Німеччини, Угорщини та з військових заводів імені Першої кінної армії та Забайкальського конезаводу.

До слова, акціонувати комунальне підприємство “Київський іподром” поки що не планують. За словами Василя Щербенка, деякі приватні структури пробували підбивати клинці — мовляв, хочемо відродити тутешні біги, влаштувати тоталізатор... Та коли виявилося, що доведеться вкласти чималі кошти в облаштування іподрому, ділки вирішили “подумати” і більше не з’являлися. За кордоном, до речі, мати власного скакуна набагато престижніше, ніж, скажімо, “Мерседес”. Тож багаті люди без вагань вкладають гроші і у ведення племінної роботи, й в утримання тварин на іподромі. І, відповідно, роблять великі ставки на забігах.

Повідомляє “Хрещатик”

 

[chibis67]

Наші діти робитимуть ставки на іподромах!

Дзеркало тиждня № 44 (368) 10 — 16 листопада 2001

Автор: Юрій БАБІРОВ

ПРОЩАВАЙТЕ І ЗДОРОВІ БУДЬТЕ, КОНІ!

З незапам’ятних «печерних» часів кінь став служити людині. Шанувальники дохристиянської релігії наших предків — так званої рун віри — навіть запевняють, що коня вперше приручили саме на території сучасної України. Не будемо з цим твердженням ані сперечатися, ані беззастережно погоджуватися. Головне те, що мало не з часів Адама ми «домовилися» з прекрасною, гордою твариною, і вершник на коні так само, як і орач із плугом, стали символом людської цивілізації. І хіба коні в тому винні, що людина зробила їх воїнами, змусивши мчати назустріч один одному, стикаючись у смертельних схватках у безкраїх степах. А якщо пригадати історію, то безсмертну славу здобули не лише англійські скакові, орловські й російські рисаки, а й українські коні.

А для селянина конячка стала невтомною робітницею, годувальницею. Нею ж і залишається в добу трактора та комп’ютера: де нашому задушеному податками фермеру взяти гроші на трактор, легше вже чотириногого купити. І хоч перестав кінь бути воїном, зате за повною програмою використовується в спорті. А конину їдять, виявляється, не тільки мусульмани — у будь-яких хороших сирокопчених ковбасах, приміром салямі, є м’ясо коня.

Довідка

Сьогодні в Україні 12 державних і сім колгоспних конезаводів. Після приватизації колгоспного сектора колгоспні кінні заводи перебувають на різних рівнях розвитку. Одні викупили «нові українці», інші ледь животіють.

З одного боку, нам дісталася від колишнього СРСР непогана спадщина. Грубо кажучи, жоден кінний завод не пропав. І все-таки зараз конезаводи — господарства неймовірно проблемні. Адже кінний завод, за великим рахунком, — це звичайний радгосп, де на 4—5 тис. га землі конярство становить 15—17% від загального обсягу виробництва. І коли останніми роками на багатогалузеві господарства обрушилися всі лиха агропромислового комплексу, вони вдарили і по окремих конезаводах, і по всьому конярству та його інфраструктурі в цілому.

І хоча кінні заводи змогли довести якість коней до світових стандартів, ось уже кілька років кількість жеребців і маток залишається сміховинною. Колись ми могли дозволити собі мати цілий кінематографічний кавалерійський полк подвійного підпорядкування Міноборони й Держкіно СРСР із трьома знімальними й одним ремонтним ескадроном (з участю цих коней знімалися фільми, від стрічок про богатирів до кавалерійських атак громадянської й Великої Вітчизняної), а сьогодні за кількістю поголів’я Україна давно позаду таких країн, як Ісландія, Угорщина, та й уся Західна Європа. Кінні аукціони померли тихою смертю. Якщо не брати до уваги дещиці із 40—50 голів на рік єдиної гордості — української верхової, — говорити про обсяги експорту також не доводиться: нам просто нічого продавати. «Пасе задніх» Україна й у використанні передових технологій м’ясопереробки конини.

І ось тут дуже важливо пригадати, що все світове призове конярство тримається аж ніяк не на експорті. Є така штука — іподроми. Для непосвяченого іподром — щось на кшталт звичайної лотереї, де люди роблять ставки на коней і виграють чималі гроші. Насправді іподром — чи не найважливіша частина всієї конярської інфраструктури. Там проводяться випробування призових порід (в Україні — англійської скакової, орловського й російського рисака). У всьому світі іподроми — високорентабельні підприємства, на яких обертаються мільйони і мільярди за рахунок тоталізатора. Про «особливості» українських іподромів Юрій Мельник розповідає з гіркотою:

— Іподроми є в чотирьох містах України — Києві, Одесі, Харкові та Львові. Львівський зараз не працює, а решта три пнуться з останніх сил. Київський іподром діє, проводить випробування рисаків, як може, допомагає йому Міністерство агрополітики, але мотор призового конярства — тоталізатор — на жодному українському іподромі не працює. Чому? Та тому, що коштів наших людей ледве вистачає хіба що на «одноруких бандитів», а не на мільйонні ставки на перегонах! Для нас тоталізатор — справа майбутнього.

Усі напрями й завдання Міністерства агрополітики з «кінної» частини зводяться сьогодні до одного-єдиного: не дати зникнути породам коней і дочекатися кращих часів.

— Це завдання тією або тією мірою вирішують усі країни, — коментує Юрій Мельник. — Немає в Англії потреби у возовиках чи бульдогах, а англійці їх культивують. Неконкурентоспроможні сьогодні наші орловсько-російські рисаки, та їх купуватимуть завтра. А втративши сьогодні, завтра вже не відновиш. Але збереження кінних порід в Україні наповнене нині важкою конкретикою. Потрібно з «хрипом» витягувати господарства, не дати розвалитися конезаводам, не дати розвалитися іподромам. Маємо 170 кобил української верхової? То не експортом захоплюватися треба, віддаючи в чужі руки кращих жеребців-виробників, а нарощувати поголів’я. Підтримати Лозовський і Олександрівський заводи, збільшити там кількість маток, змусити конярів Ягольнинського нормально годувати коней, поліпшити селекцію у Дніпропетровському. А зовсім не використаний потенціал колгоспних, приватних конеплемферм? Головний селекційний центр уже сьогодні віддає туди жеребців і забирає молодняк, підганяючи господарства, роблячи їх рентабельними. А зберігши породи, ми, сподіваюся, дочекаємося часу, коли на повну котушку запрацює тоталізатор і наші діти робитимуть ставки на іподромах.

 

[chibis67]

Коні не винні…
18.02.2003 10:51
Джерело/автор: Олег ПЕТРЕНКО, «Вечірній Київ»

Ці сильні і мирні тварини впродовж усієї історії людства були поруч з людиною. Не лише тягнули воза, засівали хлібні ниви та гинули на полі битв, а й розважали публіку, здобували спортивні нагороди. Славився у світі й Київський іподром… Та на фоні загальнодержавної кризи занепала в Україні і рисиста справа, кияни теж почали забувати дорогу до столичного іподрому…

Цифри різали око

Наприкінці минулого року Контрольно-ревізійне управління в м.Києві провело перевірку використання бюджетних коштів, стану збереження майна на Київському іподромі за 2001-2002 рр.

– Нині справи трохи кращі, а ось цифри позаминулого року справді різали око, – зауважили у відділі контролю в сфері агропромислового комплексу столичного КРУ.

Із результатів перевірки: «Витрати на утримання та випробування коней упродовж 2001 року становили 1248,7 тис. грн., збитки від утримання коней – 720,8 тис. грн., а виручка від гри «Тоталізатор» (основний вид доходів. – Авт.) – всього 40 тис. грн.» До того ж ігри на тоталізаторі й досі проводяться за «Правилами взаємних парі на іподромах», які затвердила Москва ще за сталінських часів.

Нецільового використання бюджетних коштів не встановлено, але чому ж такі великі збитки?

Не шкапи,а скакуни

Іподром зазнає величезних збитків від утримання коней, які фактично є чужі або, кажучи бухгалтерською мовою, числяться як «активи на позабалансовому обліку». Іподром випробовує коней, власниками яких є кінні заводи, сільськогосподарські і фермерські господарства з усіх реґіонів України. Вони повинні хоч якось відшкодовувати витрати на утримання своїх коней, але цього не роблять, бо неспроможні. Відповідні угоди вже застаріли, а нових кінні заводи не підписують, бо через скруту не зможуть виконати. Коней, як наголошували ревізори КРУ, у господарстві столичного іподрому годують, лікують, доглядають добре, бо Київміськдержадміністрація взяла усе на власні плечі. А віддачі поки що не видно. Звідси й збитки. Знаєте, скільки з’їдає кінь? А двісті сорок коней? І не якусь там солому-сіно! Адже тут не якісь шкапи, що воду на баштан возять, а племінні спортивні скакуни, рисаки…

І ми можемо!

– Після розпаду СРСР іподром опинився в дуже скрутному становищі і занепад тривав до 1998 року, – коментує ситуацію директор КП «Київський іподром» Юрій Терехов. – Київська міська влада відгукнулася на наше прохання і взяла підприємство у комунальну власність. Тож іподром почав відроджуватися, виживати. До цього мали лише одну мету – зберегти споруди, територію, колектив, поголів’я і, найголовніше, фахівців. Бо майстри-наїзники, та й їхні помічники, конюхи – люди рідкісної професії, які формуються десятиліттями. Вони повинні знати і фізіологію, і ветеринарію, і дієтологію, і тренінг…

Будь-яка цивілізована держава має іподроми. Україна теж зберегла київський завдяки тому, що Олександр Омельченко звернув на нас увагу і ми нарешті відчули реальну підтримку: вже погасили державні борги, заборгованість із зарплати, нормалізували харчування коней, ремонтуємо споруди. Уявіть: лише дах трибуни – 4,5 тисячі квадратних метрів, – а його треба було негайно рятувати, що ми завдяки підтримці міської влади вже зробили. Врятували також ветеринарний лазарет, конюшні, гуртожиток для обслуги тощо.

Коли було дуже важко, іподром здав головний корпус в оренду (ринок «Південний». – Авт.). Договір з орендаторами закінчується 1 червня, і ми його не продовжуватимемо. Нині у цьому потреба відпала.

Усіх найкращих рисаків, що виводять на кінних заводах України, ми випробовуємо. А це величезна відповідальність! Щоправда, частково нам допомагає і Міністерство аграрної політики щодо селекційно-племінної роботи.

КРУ правильно ставить запитання: доходи низькі! Але чому? Нам потрібно ще щонайменше сто коней, аби бігові дні проводити двічі на тиждень (нині біга відбуваються щонеділі). Процес пішов. Наступний етап – розвиток тоталізатора. Він працює і нині, але сто відвідувачів – не показник, адже навіть у Москві на іподром приходить 8-9 тисяч глядачів. А що більше людей, то активніше робляться ставки, більша виручка. Нині і на наш іподром відвідувачі пішли трохи активніше: скажімо, якщо три роки тому виручка від тоталізатора становила 200 гривень за біговий день, то нині вже понад тисячу.

– А рекламу робити не пробували?

– Реклама може й зашкодити. Скажімо, дали б ми рекламу, прийшов би відвідувач, а для нього тут – жодних умов! Дамо наступну рекламу, а він скаже: «Я не піду, бо вже був!..» Тому задумка у нас така: спочатку зробити умови, навести лад, а потім запрошувати людей.

– Збільшити вартість квитка – не вихід?

– Зараз він коштує гривню, а ми практикували навіть по 50 копійок, щоб і пенсіонери, інші небагаті верстви могли прийти і зіграти на тоталізаторі. Ціну можна підвищити, але тим самим відштовхнути від себе глядачів.

– А якщо організувати тут платний гурток для юних наїзників, урізноманітнити видовищні акції чи заробляти на прокаті коней?..

– Такі плани є. Може, через півроку щось і започаткуємо. Теж потрібно створити умови: облаштувати роздягальню, відібрати 20-30 коней, закупити інвентар, засоби безпеки, знайти кваліфікованого тренера…

– Чому послуговуєтесь правилами, яким уже більш як півстоліття?

– За радянських часів у всьому Союзі були єдині правила. Тоді Москва реєструвала кожне племінне лоша, яке народилося в Україні, спеціальний НДІ вивчав його можливості, брав аналіз крові батька й матері, досліджувалися успіхи батьків тощо. Нині над селекцією коней працює спеціалізована інститутська лабораторія в Харкові. А у Міністерстві аграрної політики вже розроблено нові правила, лишилося їх лише роздрукувати.

– Яке становище на інших українських іподромах?

– Усі лежать нижче каналізації! Схожа картина і на кінних заводах. Закрили Львівський іподром, закривається Харківський, на межі цього Одеський… Лише Київський вижив, і на нього сподівається вся Україна. Тобто Омельченко допоміг не лише Києву, а й усій державі, усьому вітчизняному рисистому спорту. До речі, Олександр Олександрович провів нараду з усіма директорами українських кінних заводів і направив до Міністерства аграрної політики пропозицію розробити цілу програму, єдину систему взаємодії усіх вітчизняних іподромів та кінних заводів. Адже в усьому світі іподроми дають шалені прибутки!.. І до нас приходили іноземці, пропонували 2 мільйони доларів… Та чому столичний іподром має комусь служити! Хіба самі неспроможні, подумали ми і звернулися до міської влади, і іподром став власністю територіальної громади Києва.

 

[chibis67]

Сесійний зал Верховної Ради України ( запис )

22 червня 2005 року, 10.00 година

ЗАСІДАННЯ П’ЯТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТЕ

Веде засідання Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В.М.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, запрошені та гості Верховної Ради України. Прошу, шановні колеги, підготуватися до реєстрації.

Увімкніть систему "Рада".

11:08:28

КАРМАЗІН Ю.А.

Юрій Кармазін, Партія захисників Вітчизни.

Шановні народні депутати! Вийти на цю трибуну мене змусили брутальні відписки, які я весь час отримую від нового уряду. Я звертався з запитом до Прем'єр-міністра Тимошенко, так званого Генерального прокурора Піскуна, голови Київської міської державної адміністрації Омельченка про вжиття заходів запобігання ліквідації Київського державного іподрому, розвитку ............ та племінної справи, кінного спорту, цинічного розбазарювання його майна, збереження великої кількості робочих місць для фахівців у галузі конярства і забезпечення реалізації загальнодержавної програми селекції у тваринництві, а також я захищаю тих, хто захоплюється кінним спортом і конярством масу Киян і українців, які завжди отримували задоволення від того, що спостерігали на іподромі. До 2001 року Київський іподром підпорядковувався Міністерству аграрної політики, потім урядом передано було до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Цей іподром має славетну історію, існує 138 років. За часів Радянського Союзу був другим за значенням після московського. Об'єднує кращих спеціалістів. У всьому світі слово "іподром" синоніму захоплюючого проводження часу та величезних прибутків.

В якості доречного прикладу наведу досвід Фінляндії, де на кожні 100 тисяч населення відводиться один іподром. У Франції річний обіг тільки однієї фірми ........... тоталізатора складає 9 мільярдів євро. Вартість великого європейського призу для рисаків - призу Америки, який щорічно розігрується, сягає 1 мільйон євро.

Від існування та діяльності Київського іподрому залежить розвиток вітчизняного конярства, збереження сотень робочих місць та тисяч чистопородних племінних коней. В от в котре навіть, незважаючи на запити, спочатку звернення, я отримую знову звернення від людей профкому Шинкаренко, Журавель, Палкін, Русинова, Яковенко, Гасло, Скворцов і ще багато, багато підписів людей про те. що брутально проведені перевірки, що все перебрехали і у відповіді депутатам.

Ось це таблиця, я зробив спеціально для вас. Оце таблиця, в якому стані знаходяться трибуни, вони повністю розбиті. Оце там базар прямо перед трибунами. Оце в такому вигляді знаходяться приміщення гуртожитків.

І я отримую відписки від шановного міського голови, я отримую відписки від уряду, від Генеральної прокуратури. Замість того, щоб порушувати кримінальні справи, замість того, щоб відновити все у державі, замість того, щоб сьогодні допомагати Києву і Україні вийти з кризи, ми маємо тільки окозамилювання. І так у всій країні. І опікуємося...

 

[chibis67]

а працівники побутового обслуговування гуляли на Київському іподромі

Цього року професійне свято працівники столичної сфери побутового обслуговування вперше вирішили відсвяткувати на Київському іподромі. І не дивно, адже цей об’єкт віднині перебуває під крилом Головного управління побутового обслуговування та ринків Києва. Ідея відзначити свій день у такому незвичному місці належить начальнику управління Василю Щербенку.

16 кращих підприємств сфери побуту стали спонсорами свята. На честь кожного з них влаштували перегони. Переможці одержали цінні подарунки (фірмові електричні чайники або праски), а також грошові призи — від 50 до 500 гривень. І призи, і подарунки призначалися не лише жокеям, а й конюхам. Перукарі, шевці, радіомеханіки та інші працівники салонів, ательє, майстерень з ремонту побутової техніки, взуття, одягу виявилися азартними людьми. Вони залюбки грали на тоталізаторі, а деякі навіть виграли (найбільший виграш — 125 гривень).

Певно, за 130 років існування столичного іподрому тут уперше відбувалося таке дійство. На трибунах спостерігали за перегонами родичі й знайомі святкуючих. Дітей катали на поні. Останнім часом іподром дещо втратив свою колишню славу. Його забули. Тому місцевим кадрам було дуже приємно, що до них виявили увагу люди, котрі так багато вміють. Приміром, шевці зголосилися відремонтувати спеціальне взуття жокеїв. Працівники ательє пообіцяли пошити нові костюми для наїзників. Не забули також і про коней. Їхню збрую також полагодять.

Взагалі цей об’єкт — дорогий. Тому Головне управління сподівається відновити славу Київського іподрому, привернути до нього увагу і знайти спонсорів. Коні ж не винні...

Галина РЕМІЗОВСЬКА “Хрещатик”

ДЕРЖИТЕ еще мгновенье и один из этих рысаков упадет , споткнувшись на повороте .

СОФИЯ ТИТОВА «ВЕДОМОСТИ»
05.07.1999 года

НА КИЕВСКОМ ИППОДРОМЕ БУШЕВАЛИ СТРАСТИ .

МАЗЕПА непобедим, — заговорщицки перешептывались знатоки на трибунах столичного ипподрома вчера, когда стартовал первый заезд «Дерби-99».
Большой Украинский четырехлетний приз «Дерби» — самое яркое событие сезона. На беговых дорожках — девятка лучших племенных рысаков, воспитанников ипподрома. Всем им по четыре года, отсюда и название «большой четырехлетний приз». Дерби состоит из трех заездов — гитов, по итогам которых и определяется победитель. Призовой фонд, самый крупный в сезоне — 1000 фивен, выделяется из казны ипподрома.
Вчера, судя по возгласам на трибунах (а здесь, как правило, собираются в основном ифоки «профи»), фаворитом великолепной девятки был Мазепа — гнедой русский жеребец, воспитанник мастера Льва Карпинского, которого здесь величают наездником «от Бога».
Звучит гонг... Трибуны замирают. Мазепа явно экономит силы и не спешит вырываться вперед, ведь бежать ему больше километра.
— Этот «Дерби» в кармане у Карпинского, — уверенно комментирует кто-то из публики.
Вздымаются клубы пыли, Мазепа набирает скорость, но вдруг, на повороте, падает его сосед — жеребец под первым номером, Чегем. Мгновение — и Мазепа тормозит, цепляется за «качалку», в которой сидит наездник Чегема, и, конечно, теряет скорость. Вперед вырывается и побеждает американский гнедой рысак Фигаро, за ним финиширует Абсолютный. Мазепа приходит лишь третьим. На трибунах — мгновенное смятение, переходящее в надежду: мол, Мазепе еще бежать два гита, он еще всем покажет.
Но, увы, второй заезд «Дерби» не оставил Мазепе никаких шансов — на этот раз он был вторым. А победителем снова оказался Фигаро, который Показал такую резвость, что многие на трибунах развели руками в изумлении. По сумме двух заездов этот жеребец стал победителем «Дерби-99». В третьем гите ему не было надобности участвовать. Кстати, в пятерке лидеров второго гита
дерби оказался и Чегем, который потерпел «крушение» в самом начале, но оправился и показал себя во всей красе.
На трибунах уже празднуют окончание дерби. Несмотря на жару, компании игроков, наездников, представителей конных заводов и примкнувшей к ним простой публики откупоривают бутылки с коньяком, раскладывают нехитрую закуску... Идет третий гит. Уже без Фигаро. Уверенно побеждает Мазепа. Теперь по сумме показателей он — серебряный призер. Но за кулисами кипят страсти. По большому секрету один из членов судейской коллегии рассказал мне, что хозяин Мазепы (представитель конного завода, где был выращен рысак) заподозрил что-то неладное в езде победителя «Дерби» — Фигаро, и попросил проверить жеребца на наличие допинга в крови. «Если решат, что Фигаро чист, то приз — его, если нет — «Дерби» получит Мазепа».
Награждение расставило все по своим местам, Явно гордый собой Фигаро сдалал круг почета с великолепным венком из живых цветов на шее. А его уставший и счастливый владелец (он же и наездник) Николай Севастьянов получил главный приз «дерби четырехлеток». Несмотря ни на что, эти двое вчера были лучшими.

 

[chibis67]

Газета " Місто "

15.04.2005, №15 (2005)

Майбутню маму кличуть Госпожою

Майбутню маму кличуть ГоспожоюКобила-рекордсменка України очікує нащадка у Липовецькому районі.Усі ці коні — спортсмени. Вчора чергова партія поїхала на Київський іподром — проходитимуть іспити. Показуватимуть те, чого їх навчили на Вінниччині — у селі Костянтинівка Липовецького району. Адже саме тут, на кінній фермі “Ел-Тур”, стоїть найжвавіша кобила та найжвавіший жеребець, вирощені в Україні, і які показали найкращий результат за всю історію українського рисистого спорту.
— У природі існують чотири рисисті породи — орловська, російська, американська і французька, — розповідає головний зоотехнік ферми Іван Присяжнюк. — Як самостійна, російська затверджена у 1949 році. Вона відрізняється більш сухим породним екстер’єром і жвавістю, орловці — тяжкі, густі, нарядні, американці — грубі голови, а французи — тяжкі і пізноспілі. У мене душа лежить до російської рисистої породи, тому ми вирощуємо племінних коней саме цієї породи.
Душа лежить у Івана Любомировича давно — закінчив інститут у Полтаві, потім 10 років працював зоотехніком на Полтавському кінному заводі і от вже другий рік у Костянтинівці.
— Сюди мене запросив директор фірми “Ел-Тур” Ельдар Назаров, коли я працював на Київському іподромі. Погодився, бо мені цікавіше виростити лоша — селекційна робота: “покрити”, заїздити і тоді вже відправити. І вже потім поїхати на іподром і подивитися, яких результатів досягнув. А там все біги, біги — то не моє...
Там лише спорт, а ось ви подивитесь на Бєглеца. Я пам’ятаю, як я “крив” його маму його батьком, як він родився, потім він 7 років відбігав на іподромі, досягнув високих результатів, а тепер тут виробник, до речі, від нього вже є лоша.
А сина Бєглеца звати Тембр, хоча на фермі дехто кличе “Піраньєю”: “Малий так кусається. Уявляю, що буде, коли він виросте. То все гени, хоча його тато може вдарити, але не кусає. Бєглец з характером, гоноровий, до нього не просто підійти. Він як заднім копитом вдарить, то, напевно, руку зламає...”
Власне, про клички — їх дає Іван. Існують свої правила — перша буква імені — від клички матері, а у середині слова має бути перша буква батька.
На іподромі
можна заробити,
принаймні “відбити” утримування коня
— У коней, як у людей, свої характери, — продовжує Іван Любомирович. — Дуже часто у кобил характер матері. Між іншим. Є у нас кобила Верона, я її з Полтави привіз. До того, як вона стала мамою, була лагідною, слухняної , я на ній ще на роботу їздив. А тепер всіх “строїть” — вона тепер головна, має владу над іншими кобилами, встановлює свої закони. На відміну від нашої доброї рекордсменки Госпожі. Вона має найкращий результат в Україні, тепер народжуватиме, надіюсь, не менш титуловане потомство. Можливо, діти Госпожі поб’ють її рекорд.
— До речі, скільки можна заробити на іподромі сьогодні?
— В Україні всього три іподроми — Одеса, Харків та Київ. Сьогодні на конях багато не заробиш: конярство, як і тваринництво, кролівництво “лежать на боку”. Щоправда, є коні, які “відбивають” на іподромі, принаймні, своє утримання. 100 доларів коштує на місяць утримання одного коня. Якщо кінь виграв, то можна заробити 500 доларів. А призерові може дістатися ще кілька кілограмів моркви. Також заробити можна з продажу, якщо виростив великого гарного коня. У нас господарство молоде — три роки, але вже продали кількох, правда, жодного малюка. От у сусідньому селі чоловік купив, приїжджав — дуже задоволений.
— Скільки коштує кінь на вашій фермі?
— Все залежить від окремого коня. Середня ціна 8-12 тисяч гривень, хоча є у нас жеребець Гладіатор, він народжений від чистопородного американця, якого у 1991 році купили за 70 тисяч доларів. Тоді були зовсім інші ціни. Свого часу жеребця— араба продали за 1 мільйон доларів, в Америці є коні, які приносять господарю 4-5 мільйонів.
— У нас все здешевіло?
— Зараз просто не до нас. Коні своєї якості не втратили, наше завдання — зберегти породу. На фермі сьогодні 4 жеребці-виробники, 9 кобил-маток. Всі вони вже відбігали, тепер дають потомство. А майбутніх спортсменів щодня тренуємо — коні качають м’язи. Зараз вже у селі всі знають, чим займаємося, а спочатку люди дивувалися, що це ми тут робимо.
Зате як виглядають коні племенні, доглянуті красені та красуні! Їх не лише цінують — їх люблять у Костянтинівці, неподалік Вінниці...

Оксана Пустовіт

 

[chibis67]

Ревізія в Комунальному підприємстві “Київський іподром”

Контрольно-ревізійне управління в м. Києві, провело ревізію фінансово-господарської діяльності в Комунальному підприємстві «Київський іподром».

В ході контрольного заходу виявлено фінансові порушення на загальну суму 6,4 млн. гривень.

Так, ревізією встановлено, що нарахований податок на землю за 2004-2005 роки в сумі 1,58 млн. грн. не включено в розрахунок собівартості наданих послуг, що призвело до заниження собівартості наданих послуг та негативного фінансового результату.

Також, в ході ревізії виявлено неякісне проведення інвентаризації матеріальних цінностей та встановлено нестачу технічної документації на суму 340,0 тис. грн.

Крім того, Іподромом в 2005 році з обліку безпідставно виключено витрати по капітальному ремонту та реконструкції будівель, що рахувались по рахунках „Капітальне будівництво” в сумі 1,33 млн. грн., що призвело до списання по обліку незавершеного будівництва та до заниження вартості активів.

Іподромом не було збільшено вартість будівель на суму 310 тис. грн проведеного капітального ремонту, що призвело до заниження в обліку вартості основних засобів.

За даними первинних документів по розрахунках з ТОВ „Олімпус” станом на 10.01.2005 кредиторська заборгованість склала на загальну суму 330 тис. гривень, але в бухгалтерського обліку заборгованість не була відображена, що призвело до недостовірної фінансової звітності за 2005-2006 роки.

Іподромом не було відображено кредиторську заборгованість на суму нарахованого податкового зобов’язання в сумі 2,37 млн. грн., а саме: податку на землю за 2004-2005 роки в сумі 1,58 млн. грн. та штрафних санкцій в сумі 792 тис. гривень.

Крім того, Іподромом було недоотримано доходів від оренди майна в сумі 18 тис. грн., встановлено завищення вартості виконаних підрядних робіт по капітальному ремонту на суму 19,64 тис. грн., не проведено індексацію житлового фонду об’єктів Іподрому на суму 130 тис. грн., та встановлено лишки матеріальних цінностей вартістю 10 тис. гривень.

Порушення на загальну суму 4,83 млн. грн. відшкодовані в ході ревізії.

За порушення у веденні бухгалтерського обліку на директора, головного бухгалтера та головного інженера складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 164-2 КУпАП.

Керівництву Іподрому надіслано лист про факти виявлених порушень фінансової дисципліни та обов’язкового вжиття заходів, спрямованих на попередження порушень та недопущення їх надалі.

За результатами ревізії передано матеріали до прокуратури Голосіївського району м. Києва.

Джерело: Прес-служба КРУ в м. Києві

 

[chibis67]

В комунальному підприємстві „Київський іподром” заниження в обліку сум боргових зобов’язань , а також виявлені недостачі коштів та матеріальних цінностей:

Комунальним підприємством „Київський іподром” не відображено в обліку кредиторську заборгованість на суму нарахованого податку на землю в сумі 2,4 млн гривень.

В комунальному підприємстві „Київський іподром” встановлено недостачу матеріальних цінностей (технічна документація по капітальному будівництві) на суму 340 тис. грн. Трьох посадових осіб притягнуто до адміністративної відповідальності.
Матеріали ревізії передано до Прокуратури Голосіївського району м. Києва.

04.11.2007 року

 

[chibis67]

А есть хоть какие-то хорошие, позитивные статьи?

Есть )))) Лежат в конном дозоре )))))))

Про коней и людей
2007-03-06

Безвозвратно ушло то время, когда лошадь была первым и незаменимым помощником человека. Пропали с полей трудовые лошадки, да и боевого скакуна нынче можно увидеть лишь в кино. Но любовь к этим животным, по-видимому, не исчезнет никогда. Люди, очарованные грацией и красотой конского рода, по-прежнему неравнодушны к зрелищу несущейся галопом гривастой красавицы. В современном мире коневодство — это наука, бизнес и искусство одновременно.

Примерно шесть тысяч лет тому назад люди приручили лошадей. Вначале кони ценились, прежде всего, как незаменимые помощники в хозяйстве (их не без успеха использовали даже на войне). Рабочие кобылки усердно трудились за плугом, перевозили товары и грузы. Военная же конница, вихрем проносившаяся по рядам пеших противников, сметала все на своем пути. Первыми целенаправленно разведением и созданием новых пород занялись жители Древнего Востока. Ведь, в зависимости от способа использования лошадей, и требования к четвероногим помощникам предъявлялись разные. Для хозяйственных работ больше подходят спокойные, сильные породы, а в военных походах незаменимы особи, обладающие выносливостью на длинных дистанциях, способностью переносить голод, жажду, жару. Появилась необходимость в проведении испытаний. Именно тогда и придумывают древние греки ипподромы — особые места для конских соревнований.

Терехов Юрий Владимирович, директор киевского ипподрома:

Ипподром создан для того, чтобы сделать племенную оценку лошади. Ведь только тогда она будет представлять племенной интерес. Ценность лошади складывается из двух факторов: наследственности, которую передают родители, и личных результатов забегов. Только на испытаниях можно выявить потенциал, заложенный в коне: его силу, выносливость, состояние здоровья.

Основная задача ипподрома (от греческого hippos — лошадь, dromos — бег) — помощь конезаводчикам. На ипподромах проводятся конные соревнования — бега, скачки, и, как апофеоз — борьба за главный приз года, участие в Дерби. Цель состязаний в выявлении присущих каждой лошади качеств: резвости, выносливости, стремления опередить соперников. Результаты испытаний учитываются при разведении лошадей: потомство победителя имеет все шансы стать фаворитом гонок и принести хозяину немалый доход. Цена лошади, выигравшей забег, сразу же повышается в десять раз! Правда, чтобы вырастить такого рысака, необходимо потратить время и деньги.

Уровень развития коневодства в стране отражается даже на ее статусе. Неслучайно признанные лидеры в этой области — Франция, Англия, Германия — страны с высоким жизненным уровнем и культурными традициями. Кроме того, разведение лошадей приносит неплохую прибыль и поднимает престиж владельцев. Например, во Франции ежегодно на 250 ипподромах проводится около десяти тысяч конных бегов, приносящих до миллиарда долларов чистого дохода. К сожалению, нам до этих показателей далеко: по мнению экспертов, количество частных платежеспособных коневладельцев в нашей стране едва дотягивает до двухсот.

Коневодству — жить!

В эпоху «развитого социализма» разведением и селекцией коней занимались исключительно государственные конные заводы. Советские лошадки показывали хорошие результаты на международных соревнованиях, да и для селекции простор был: специалисты-коневоды Советского Союза обменивались опытом, приобретали друг у друга коней для племенного развода. К сожалению, с государственной независимостью были утеряны и бесценные связи. Коневодство — не основная отрасль сельского хозяйства, поэтому и финансируется по остаточному принципу. Конные заводы испытывают острый недостаток средств, денег на закупку племенных жеребцов и маток выделяется недостаточно. Однако, в последние несколько лет наметилась положительная тенденция в развитии конного дела. В данный момент в нашей стране функционируют восемнадцать хозяйств, в активе каждого из них — по сто-стопятьдесят голов маток и племенных жеребцов. Появились частные и кооперативные племенные репродукторы (небольшое предприятие по разведению лошадей, имеющее поголовье в десять-пятнадцать маток). Возник интерес к породистым лошадям и у частных лиц. Одни покупают лошадей «для души», не преследуя коммерческих целей. Езда верхом — это возможность поддержать спортивную форму, прикоснуться к природе, да и просто снять стресс после напряженных трудовых будней. Другие — зарабатывают на лошадях. Конный бизнес — один из самых прибыльных в мире. Практически все частники, покупая лошадей, обращаются на ипподром с просьбой провести испытания и тренинг нового любимца.

На сегодняшний день в Украине функционируют четыре ипподрома: в Киеве, Харькове, Одессе и Львове. На Харьковском, Одесском и Киевском проводятся испытания русской и орловской рысистых пород, бега на специальных повозках с впряженными рысаками. Львовский ипподром специализируется на испытаниях лошадей верховых пород.

Это интересно

Ученые до сих пор спорят, что же возникло раньше: верховая езда или езда в повозке. Ответ на этот вопрос считается принципиальным для историков, изучающих пути миграции наших предков по территории Европы и Азии.

Лошадиные няньки

Лошади поступают на ипподром для испытаний в возрасте двух лет. Молодых лошадок, будущих призеров и племенных производителей привозят в ипподромные конюшни в апреле-мае и отдают в руки опытной бригады, в состав которой входит бригадир-наездник, помощники наездника и коневоды. Возглавляет конюшню бригадир-наездник. Под его началом находится двадцать лошадей. Задача наездников — объездка и ежедневные тренировки. Каждое воскресенье на ипподроме проводятся испытания. Бригадир конюшни подает список своих подопечных, которых он планирует выпустить на дорожки в ближайшие выходные и указывает фамилию наездника. Конюхи, или, как их еще называют, коневоды кормят животных, убирают стойла.

За здоровьем коней наблюдает санитарная служба ипподрома — опытные врачи-ветеринары и санитары. Поскольку у лошадей, так же, как и у людей, разные размеры «ножек», кузнецы изготовляют для каждой индивидуальные подковы, коваль закрепляет «обувку» на конских копытах.

Для получения звания мастера-наездника, уходит лет пятнадцать-восемнадцать. Суть мастерства заключается в том, чтобы научиться видеть слабые и сильные стороны лошади. Каждая тренируется по индивидуальному графику, предусматривающему постепенное увеличение нагрузки. Наездником, в принципе, может стать любой желающий, любящий лошадей и обладающий немалым запасом терпения. Без этих качеств невозможно осилить первый этап ученичества: чистку конюшен и уход за лошадьми. Ведь каждый наездник сначала осваивает работу коневода. Со временем ему доверяют объездку, переводя наиболее перспективных в ранг наездника. Конечно, лучше обладать специальным образованием. В данный момент подготовкой отечественных наездников занимается техникум в с. Мирогоща, Ровенской области. Пока ежегодно выпускается всего несколько наездников в год. Но, учитывая спрос на подобных специалистов и прекрасную племенную и материальную базу техникума, можно ожидать увеличения количества учащихся по этому профилю.

Если нет специальных знаний по анатомии, физиологии животного, селекции, кормлению и тренингу — путь в профессию окажется длинным и не всегда успешным.

Существуют специально разработанные нормативы для присвоения званий наездника второй, первой категории, и (вершина мастерства) — мастера-наездника. Очередную категорию присваивают, исходя из того, сколько лошадей и какого класса сумел воспитать мастер. Наверное, это одна из немногих специальностей, где звания и категории действительно присваиваются по заслугам: попробуй хорошо тренированную лошадь заставить медленно бежать! Ей от природы дана жажда скорости, поэтому знающий тренер-наездник только направляет стремление в нужное русло.

Терехов Юрий Владимирович, директор киевского ипподрома:

Способности наездника играют немалую, а иногда и решающую роль в воспитании лошади. Не имея опыта и практических знаний, можно «сломать» лошадь уже в двухлетнем возрасте. Если в начале работы с животным тренер-наездник неправильно рассчитал нагрузку, завысил требования, то лошадь может стать просто непригодной к дальнейшим испытаниям, ее приходится отправлять назад, на конный завод.

Производственный отдел следит за развитием каждой особи, составляет индивидуальные карточки на лошадей, в которых регистрируются все достижения, взлеты и падения беговой карьеры рысака. Производственный отдел обрабатывает заявки на бега, поступающие от конюшен, составляет программу испытаний таким образом, чтобы в каждом заезде участвовали лошади примерно одного возраста и способностей. Стоимость лошади и ее племенные возможности оцениваются, исходя из данных учетных карточек, которые специалисты производственного отдела предоставляют владельцу животного. В этом отделе работают только люди со специальным образованием конника, полученным в аграрном университете.

Заработная плата наездника состоит из ставки (около 600 грн) и призовых, которые выплачиваются за каждый выигранный забег. Существует довольно сложная система распределения призовых: ведь получить денежное вознаграждение должны все, кто участвует в воспитании лошади — и наездники, и коневоды. Зарплата коневода зависит от количества обслуживаемых голов лошадей. Нормой считается уход за шестью лошадьми, государство оценивает такой труд в 568 грн. Если вы трудолюбивы и хотите зарабатывать побольше, вполне можете справиться с чисткой десяти денников.

Зарплата ветеринара фиксированная и составляет 720 грн в месяц. А вот работа кузнеца и коваля сдельная: за четыре выкованных подковы — 18 грн, ковка одной лошади — 10 грн. Если учесть, что сейчас не киевском ипподроме 261 лошадь, и каждую из них необходимо подковывать раз в месяц, то работы всем хватает!

Как правило, случайных людей на ипподроме не бывает. Неважно, как ты попал сюда: пройдя обучение или просто по велению сердца. Если ты, не убоявшись вечных сквозняков на конюшне, постоянного запаха навоза и угрозы получить травму, ежедневно, несмотря на непогоду и настроение, мчишься к своим любимцам — значит, ты нашел свое место в жизни.

Источник: Елена ЕЛОВИКОВА

 

[chibis67]

Татьяна САГУЛА «ФАКТЫ»

В последний путь Анатолия Журавля провожал его любимец Малиновый Звон ....

Киевский ипподром я решила посетить после телефонного разговора с одним из читателей «ФАКТОВ». «На ипподроме ЧП, — взволнованно говорил читатель, так и не пожелавший назвать свое имя. — После кубка «Дерби» там такое творится!.. Один из наездников повесился прямо в конюшне. Наверное, не смог пережить свой проигрыш. Призовой фонд «Дерби» составлял 1000 гривен! А сегодня наездники — люди бедные, им годами не платят зарплату».
И вот мы на месте. Нас встретил директор Киевского ипподрома Юрий Терехов, который любезно согласился не только рассказать, но и показать все то, что на самом деле называется ипподромом.
— Юрий Владимирович, правда ли, что после кубка «Дерби» на ипподроме покончил с жизнью один из наездников?
— К сожалению, правда. Только самоубийство мастера-наездника Анатолия Журавля нельзя связывать с Большим украинским четырехлетним призом «Дерби». Конечно, Анатолий справедливо рассчитывал на победу. Но профессионал не стал бы лезть в петлю из-за проигрыша. Он опытный наездник, побеждал в «Дерби», к тому же в этот раз Анатолий Журавль выставлял на бега лучшего представителя русских рысаков — Мазепу. Но американский рысак Фигаро пришел первым.
— «Дерби» выиграл американский наездник?
— Нет, конечно же. Просто Киевский ипподром занимается испытаниями лошадей рысистых пород: русской, орловской, американской и французской. Сейчас у нас есть только русские, орловские рысаки и один «американец» — Фигаро.
— А что же тогда заставило Анатолия Журавля свести счеты с жизнью?
— Я вам честно скажу, не знаю. В этом должны разобраться следственные органы.
Слухи ходят разные, да это и понятно. Опытный мастер-наездник кончает жизнь самоубийством в конюшне, напротив стойла своего любимого коня. Если бы он хоть записку оставил, тогда мы могли бы говорить, что в его смерти виновата женщина, неудавшаяся карьера, долги, алкоголь. А раз он решил уйти, ничего не объясняя, значит, имел на то свои соображения. Мы же выполнили свой долг и похоронили Анатолия со всеми почестями.
— Как это было?
— Прощались с Анатолием здесь, на ипподроме. Он был хорошим человеком, и многие пришли проводить его в последний путь.
По традиции за гробом ведут любимых лошадей, покрытых черными попонами. Анатолия провожал его любимец, Малиновый Звон, и еще один жеребец. Правда, попоной был покрыт только Малиновый. Когда Малинового подвели к гробу, он так заржал, что стало не по себе. Вот и скажите после этого, что животные ничего не чувствуют... После прощания гроб с телом пронесли по призовой дорожке — это тоже традиция. В гроб положили призовую форму Анатолия и его шлем. Затем над гробом переломили хлыст и положили в ноги наезднику.
— Зачем ломают хлыст?
— Это значит, что карьера наездника закончилась. Теперь его лошадей (а их у Журавля было 15) передадут другому наезднику. Друзья и меценаты решили, что им станет мастер-наездник Николай Севастьянов. Кстати, это его Фигаро обошел Мазепу на «Дерби» и выиграл Большой украинский четырехлетний приз 1999 года. Севастьянов побеждал в «Дерби» пять раз. Он и его супруга Татьяна — профессионалы, они любят лошадей и буквально живут в конюшне. Кстати, они и сейчас там. Думаю, вам стоит с ними познакомиться.
Зимой лошадей чистят скребками и пылесосом
Выйдя из административного здания, мы отправились в конюшню. Для этого нужно было пересечь три дорожки ипподрома. Первая дорожка — основная, называется призовой. В будние дни здесь работают лошади, а в выходные проводятся бега. Размер этой дорожки — 1600 метров. Если лошадь пробегает ее за 2,05 минуты, она может рассчитывать на звание фаворита. Правда, только в Украине. Как сказал Юрий Терехов, за границей 1600 м за 2,05 минуты — посредственный результат. Таких лошадей не допускают к соревнованиям, за них никто не предложит больших денег (180—400 тысяч долларов), они годятся только для хозяйственных работ. Хорошим результатом считается пробег призовой дорожки за 1,56—1,62 минуты.
Вторая и третья дорожки меньше и используются только для тренировки молодняка.
Конюшни Киевского ипподрома можно сравнить с подсобным хозяйством хорошего, но давно обедневшего фермера, у которого денег хватает только на косметический ремонт. Всюду очень чисто, стены слегка покосившихся домиков аккуратно побелены, специфического запаха практически нет. Нам навстречу важно вышла целая стая уток. Сделав еще несколько шагов, мы увидели кур, мирно копошащихся в куче навоза. Оказалось, что это не вся живность, обитающая на ипподроме. Как рассказали конюхи, и они, и наездники держат здесь не только кур, уток, индюков, но и свиней. Ипподром — бюджетная организация, зарплату довольно часто задерживают, вот люди и выкручиваются, кто как может.
От конюшен потянуло дымом костра. Конюхи грели огромные металлические баки с водой для того, чтобы выкупать лошадей после тренировок (тренируются лошади шесть раз в неделю, вторник — на ипподроме выходной день). Нам рассказали, что купают лошадей только летом, зимой водные процедуры противопоказаны, так как животные могут заболеть. Однако грязными лошади быть не могут, поэтому зимой их чистят скребками и пылесосом.
— Скажите, Малиновый переживает смерть своего хозяина? — поинтересовалась я у конюха.
— Да разве ж его поймешь? — тяжело вздыхая ответила уже немолодая женщина.
— Если бы лошадь могла говорить, мы бы знали точно. Особых переживаний я не вижу: Малиновый не отказывается от еды, прекрасно работает. Знаете, лошадей кормят только наездники, поэтому, когда приходит время есть, Малиновый старается выглянуть из своего стойла. Может быть, ждет, что кормить его сегодня придет Анатолий? А может быть, он знает, что наездник уже никогда его не приласкает...

Наездники, жокеи и конники не могут найти общего языка

Нас познакомили с Татьяной и Николаем Севастьяновыми, вся жизнь которых проходит среди лошадей на ипподроме. Для разговора ребята пригласили нас к себе в крохотную комнатку, стены которой были увешаны всевозможными призовыми попонами и фотографиями любимых лошадей. Здесь были награды за «Дерби», за победы в Кубке элиты и других турнирах.
— Николай, теперь вам предстоит работать с лошадьми Анатолия Журавля.
Как же вы будете справляться?
— Вообще-то, мы и так здесь живем. Хотя квартира в десяти минутах ходьбы от ипподрома. Разве оставишь «деток» на ночь без присмотра? Мы отказались от помощи конюхов и все делам сами.
— Расскажите, почему «Дерби» мечтают выиграть все жокеи?
Во-первых, не жокеи, а наездники. Рысаков испытывают наездники. Кроме того, наездники участвуют только в бегах на специальных легких качалках. Жокеи работают с лошадьми верховых пород, например, с английскими чистокровными. Их состязания называются скачками. Есть еще спортсмены-конники, их соревнования проходят в три этапа: демонстрация высшей школы верховой езды, конкур (преодоление препятствий) и испытание лошади по пересеченной местности. Несмотря на то, что все эти люди связаны с лошадьми, они не могут найти между собой общего языка. Например, был у нас такой наездник Насибов. Он был асом, человеком-легендой, выиграл кубок с призовым фондом в 1 млн. долларов. Но когда Насибов приехал в Америку, жокеи не стали с ним разговаривать, сказав, что он ничего не знает о лошадях.
Что же касается «Дерби», то это уникальные соревнования. В них участвуют только лошади четырехлетнего возраста. Их дальнейшая судьба зависит от того, какой результат они покажут. Либо лошадь вернется на конезавод, либо войдет в элиту. Поэтому мы очень тщательно готовим своих питомцев к соревнованиям.
— Что нужно сделать наезднику, чтобы его подопечный стал чемпионом?
— Очень многое. С конезаводов на ипподром поступает двухлетний молодняк. Отбирают жеребцов исключительно по родословной.
Далее с жеребенком начинает работать ипподром. Наездники учат его бегать по кругу, работать с качалкой. Чтобы вырастить чемпиона, животное нужно правильно кормить. На одном сене и овсе лошадь не побежит. Вот мы и добрались до самого главного: в чемпиона нужно вкладывать деньги, причем деньги немалые. Считайте сами, аренда конюшни стоит от 5,7 до 6,2 грн. в сутки. Кроме того, нужно купить корма (но это не ос
новные расходы). За свои деньги мы приобретаем витамины (30—40 долларов в месяц), лекарства — всевозможные растирки для ног, мази для копыт, таблетки (около 50 долларов в месяц), чесночные добавки (20 долларов упаковка). Еще мы покупаем лошадкам свежие яйца, которые они должны есть каждый день. Лошадь нуждается и в хорошей сбруе. Для Фигаро мы купили финскую сбрую, так как наша сбруя совершенно не годится. Она изготавливается из кожи, а им портная — из кожи и резины. Поэтому отечественные сбруи перетягивают грудную клетку лошади, а финские позволяют плотно фиксировать, но не пережимать. Кроме того, вы видели отечественные качалки? Их же нельзя поднять, а мы купили для Фигаро легкую финскую призовую качалку, которая обошлась нам в 1800 долларов. Много денег отбирает импортная профилактическая обувь— от 15 до 70 долларов за пару.
— Татьяна, наездники люди суеверные?
— Я бы не сказала. Но некоторых традиций мы придерживаемся. Например, в ночь перед соревнованиями наездник не должен вступать в интимные отношения. В день турнира нельзя ничего одалживать. Говорят, чтоотдаешь свою удачу.
— Ребята, расскажите, как играют на тотализаторе.
Очень просто. Вы приходите на ипподром, получаете программу, усаживаетесь на трибуне и ждете, когда начнется парад лошадей, участвующих в бегах. Во время парада вы присматриваетесь к лошадям и выбираете стоящих. После этого покупаете специальные билеты. Раньше билет стоил рубль,
сегодня — 10 копеек. Теперь нужно выбрать игру. Можно поставить на пару — это значит, что две выбранные вами лошади должны прийти первыми (последовательность не имеет значения). Можно увеличить риск и поставить на одну лошадь — тут все понятно.
Еще ставят на экспресс — — вы оговариваете, какая лошадь придет первой, а какая второй. Или же на тройной экспресс — предугадываете первую, вторую и третью лошадей. Конечно, билеты копеечные, но это привлекло на ипподром людей.
После того как ставки сделаны, в кассе собирается определенная сумма — это и есть призовой фонд турнира.
— Как распределяется выигрыш?
— Раньше ипподром забирал 35 процентов призового фонда, а сегодня — 25. Из этих денег платят зарплату работникам ипподрома. Свои проценты имеют наездники-победители. А остальные деньги делят между владельцами выигрышных билетов.
— Ребята, вы богатые люди?
Мы — счастливые люди, нашедшие себя в этой жизни. Вот и весь наш капитал.

 

[chibis67]

Киевский ипподром продадут
Но регулярные конноспортивные мероприятия сохранятся

Главное управление коммунального хозяйства объявило конкурс по определению участков ЗАО «Киевский ипподром», которое будет создано на базе одноименного коммунального предприятия, пишет «Сегодня».

Основными условиями конкурса являются взнос в размере 18,4 млн. грн., сохранение основного профиля деятельности, а также реконструкция и переоснащение сооружений целостного имущественного комплекса коммунального предприятия, обновление племенного состава коней, организация регулярных конноспортивных мероприятий.

Источник: Kiev2000.com

Киевский ипподром преобразуют в ЗАО

Ипподром, просуществовавший 130 лет, за последнее десятилетие пришел в крайне запущенное состояние. Однако дополнительных средств у конного стадиона на собственную реконструкцию нет, посему горадминистрация вплотную занялась поиском инвестора, способного вложить деньги в переоборудование ристалища. 51% акций в ЗАО останется за городом.

Как сообщили «ДС» в Главном управлении коммунальной собственности КГГА, которое занимается разработкой всех уставных документов предприятия, в ближайшем будущем на ипподроме начнут инвентаризацию и оценку всего имущества.

Единственно, что сегодня с уверенностью можно утверждать, — город не допустит в совладельцы ипподрома «случайную» структуру. Недавно Александр Омельченко издал распоряжение о создании специальной комиссии по вопросам определения участника ЗАО «Киевский ипподром», которую возглавил новоназначенный заместитель председателя КГГА Игорь Лысов. Следует отметить, что в кулуарах столичной администрации вопрос об участнике ЗАО активно обсуждается. По неофициальной версии, городские власти рассматривают в качестве желаемого претендента на покупку акций Киевского ипподрома Федерацию конного спорта Украины.

Источник: Деловая столица

 

[chibis67]

6/11/2006

Заступник голови КМДА Денис Басс разом із робочою групою відвідав Київський іподром

Заступник голови КМДА Денис Басс разом із робочою групою відвідав Київський іподром у рамках робочої поїздки по об’єктах, передбачених Програмою соціально-економічного та культурного розвитку Києва на 2006 рік. Про це повідомляє прес-служба КМДА.

“Іподром – у геть занедбаному стані. Хоча немає такої країни світу, де б він був збитковим. Там так і не реконструювали споруди. Як і на багатьох інших об’єктах, виявилася незатвердженню проектна документація. Але за відповідним рішенням постійної бюджетної комісії, найближчим часом буде замовлено проект на інвестиційний конкурс. Тобто ми залучатимемо інвесторів, щоб привести цей заклад до ладу і повернути Києву той іподром, який має бути. Я був там у суботу, але не побачив жодної людини. Тобто це повністю покинутий і забутий киянами об’єкт. Ми ж хочемо перетворити його на центр розваг і відпочинку європейського рівня, куди у вихідні зможуть приходити кияни навіть з дітьми”, - сказав Денис Басс.

Щорічно столична влада виділяє понад мільйон гривень на утримання іподрому. Але натомість не отримує жодних доходів від закладу, який може стати центром культурно-розважального життя міста.

9/11/2006

Щорічно столична влада виділяє більше 2 млн. гривень на його утримання, проте доходів даний заклад не приносить

Заступник голови Київської міської міськадміністрації Денис Басс повідомив, що, найближчим часом, згідно з рішенням постійної Бюджетної комісії, буде замовлений проект інвестиційного конкурсу з реконструкції столичного іподрому.

"Іподром - в покинутому стані, хоча немає такої країни, в якій він був би збитковим... Ми привертатимемо інвесторів, щоб привести цей заклад в порядок і повернути Києву той іподром, який повинен бути. Я був там у суботу, але не побачив жодної людини. Тобто, це повністю покинутий і забутий киянами об'єкт. Ми ж хочемо перетворити його на центр розваг і відпочинку європейського рівня", - зазначив пан Басс. За його словами, це передбачено програмою соціально-економічного і культурного розвитку Києва на 2006 рік.

Київський іподром перейшов у комунальну власність у 1998 році. Щорічно столична влада виділяє більше 2 млн. гривень на його утримання, проте доходів даний заклад не приносить.

 

[chibis67]

25 апреля 2007 "Газета по-киевски "
ПОЖАЛЕЙТЕ ЛОШАДЕЙ

Пожалейте лошадей
Сотрудники Киевского ипподрома уверены, если от него откажутся ради стадиона для Евро-2012, украинское коневодство исчезнет как отрасль, а имидж Киева пошатнется.

Разговоры о том, что ипподром снесут, а на его месте построят высотки, звучат уже около 5 лет. Инициатором этой идеи был еще бывший мэр Александр Омельченко. Потом все затихло, а нынешний мэр Леонид Черновецкий даже обещал и далее развивать коневодство. Было это, правда, год назад, когда он приезжал с визитом на ипподром. Теперь же, в свете Евро-2012, на 38,5 га территории ипподрома снова позарились – теперь уже для строительства нового стадиона. А лошадей собираются перевести куда-то за город, причем называются места за Пирогово или в Василькове. Эта мысль приводит в ужас не только сотрудников ипподрома, но и тех, кто занимается в конноспортивной школе "Авангард", приезжает на соревнования, которые проводятся каждое воскресенье...

– Этот ипподром имеет общегосударственное значение. Если его закроют, то на всем рысистом коневодстве можно будет поставить жирный крест, – в один голос говорили нам сотрудники ипподрома – от бухгалтера до тренеров и зоотехников. – В одном Париже насчитывается 7 ипподромов для бегов, в Стокгольме – 8. А у нас на всю Украину их три. Да над нами весь мир смеяться будет, если главный конный стадион будет находиться в Василькове. Здесь же проходят международные соревнования, Кубок мира, столько детей приходит заниматься. В область никто не поедет. Неужели для нового спорткомплекса нельзя найти другое место, надо обязательно что-то сносить?

За границей ипподромы – это высокорентабельные предприятия. На киевском только элитных рысистых лошадей насчитывается 240. Их приобретают в двухлетнем возрасте, испытывают, тренируют. Одни потом участвуют в бегах и завоевывают призы, другие остаются для племенного разведения.

Сейчас на ипподроме развитая инфраструктура – три беговые дорожки с разным покрытием – каждая для определенного вида погодных условий, места для выпаса, манежи, конюшни... Отстроить все это заново в другом месте, учитывая "передчемпионатную" гонку, будет сложно. Сделают кое-как одну дорожку, и на этом успокоятся, предполагают спортсмены.

Возможный переезд ударит не только по государственному призовому коневодству, но и по частным владельцам и детским клубам.

Киевлянка Леся Гордиенко – преподавательница университета им. Драгоманова – держит здесь русского рысака Илисса. На преподавательскую и репетиторскую зарплату особо не разгуляешься, и деньги, потраченные на рысака, никак не окупаются. Но Илисс для Леси – не средство заработка. Это друг, ради которого пойдешь на все.

– Несколько лет назад я его выкупила с бойни, по цене мяса – 4 гривни за килограмм, – рассказывает Леся. – За аренду денника на конюшне платим 450 гривен в месяц, корм закупаем в селе, так дешевле, упряжь ремонтируем сами. Здесь стоит много таких лошадей, которых спасли от бойни. Куда нам деваться, не знаю. В Васильков не наездишься, а частные конюшни не по карману. Хоть на балкон его переводи...

Олигархи, кстати, здесь своих коней не держат – им подавай элитные конные клубы, аренда которых обходится в несколько сотен долларов. Получается, что за ипподром и вступиться-то некому? Чемпионат, конечно, дело хорошее, но с чем мы останемся после того, как он закончится?

МЕЖДУ ТЕМ

Никто не поверит, что для футбольного стадиона – если его решат строить – в Киеве не найдется свободного места. Но ведь туда инфраструктуру подводить придется! Куда проще "незанятую землю" распродать под торговые центры – а неприбыльных лошадок выставить на улицу, освободив от них территорию под благовидным предлогом "развития футбола".

Ипподром и его окрестности становятся все более привлекательными для застройщиков. В сторону ВДНХ тянут метро, проложено немало маршрутов городского транспорта. По данным агентства "Риелти-центр", стоимость сотки земли в том районе "зашкаливает" за $35 тыс. А по краю беговой дорожки уже громоздятся недостроенные высотки. Ох, как бы идея стадиона плавно не переросла в "спортивно-развлекательный комплекс с заведениями торговли и общественного питания"! Уж очень момент удобный...

Автор - Елена МАКОВЕЦ

 

[chibis67]

Киев требует от ипподрома улучшить работу с лошадьми и тотализатором
Киевская городская государственная администрация требует от коммунального предприятия «Киевский ипподром» улучшить работу.

Об этом сказано в распоряжении Киевгорадминистрации по результатам проверки работы ипподрома, проводившейся с февраля.
Киевгорадминистрация обязала директора ипподрома Юрия Терехова обеспечить прибыльную работу предприятия, а также эффективнее использовать коммунальное имущество, закрепленное за ипподромом.
Киевгорадминистрация указывает в распоряжении на нарушения при передаче имущества ипподрома в аренду.
Администрация обязала ипподром не допускать бесплатного содержания коней, принадлежащих конезаводам, и обеспечить хорошее содержание коней, которые принадлежат физическим лицам.
Согласно распоряжению, Главное управление коммунальной собственности должно подготовить документы в Киевский городской совет о передаче в коммунальную собственность недвижимости, принятой ипподромом на баланс в счет погашения долгов юридических лиц.
Администрация решила пересмотреть финансовый план ипподрома на 2004 год, чтобы обеспечить его доходы, а также погашение недопоступлений в 2003.

Украинские новости

Руководство «Киевского ипподрома» привлекли к админответственности
19.07.07 // 09:45

Директор, главный бухгалтер и главный инженер коммунального предприятия «Киевского ипподрома» привлечены к административной ответственности за нарушение ведения бухгалтерского учета. Всего в ходе проверки киевских предприятий КРУ выявило нарушений на 6,5 млн. грн. 5 млн. уже возмещено государству, сообщает «Главреду» КП «Радиостанция «Голос Киева».
«Руководству ипподрома направлено письмо о фактах выявленных нарушений, финансовые дисциплины и обязательного употребления мероприятий, направленных на предупреждение нарушений и недопущение их в дальнейшем. По результатам ревизии переданы материалы в прокуратуру Голосеевского района города Киева», - рассказала начальник отдела контроля в сфере агропромышленного комплекса Анна Пьявка.

www.glavred.info
© 2002-2005. Все права защищены.

Ипподром ждут перемены

Власти столицы намерены преобразовать КП "Киевский ипподром" в
акционерное общество. Директор предприятия Юрий Терехов подтвердил
информацию о подготовке к корпоратизации. Напомним, что
горгосадминистрация запланировала также реконструировать ипподром,
вложив в него в этом году 1,6 млн грн. Полностью капремонт
планируется завершить к 2007-му, передают "Українські Новини".

Киевский ипподром реконструируют за счет инвесторов

Заместитель председателя Киевской городской горадминистрации Денис Басс сообщил, что, в ближайшее время, согласно решению постоянной Бюджетной комиссии, будет заказан проект инвестиционного конкурса по реконструкции столичного ипподрома.
"Ипподром - в заброшенном состоянии, хотя нет такой страны, в которой он был бы убыточным... Мы будем привлекать инвесторов, чтобы привести это заведение в порядок и вернуть Киеву тот ипподром, который должен быть. Я был там в субботу, но не увидел ни одного человека. То есть, это полностью заброшенный и забытый киевлянами объект. Мы же хотим превратить его в центр развлечений и отдыха европейского уровня", - отметил господин Басс. По его словам, это предусмотрено программой социально-экономического и культурного развития Киева на 2006 год.

Киевский ипподром перешел в коммунальную собственность в 1998 году. Ежегодно столичная власть выделяет более 2 млн. гривен на его содержание, однако доходов данное заведение не приносит.

Киев на конкурсе определит участников ЗАО "Киевский ипподром"


Киев. Главное управление коммунального имущества Киева объявило конкурс по определению участников ЗАО "Киевский ипподром", которое будет создано на базе коммунального предприятия "Киевский ипподром". Согласно официальной публикации о конкурсе основными условиями конкурса являются взнос в размере 18,4 млн. грн, что составит 49% уставного фонда ЗАО "Киевский ипподром", сохранение основного профиля его деятельности, реконструкция и переоснащение сооружений целостного имущественного комплекса коммунального предприятия, обновление племенного состава коней, организация регулярных конноспортивных мероприятий.
Кроме того, участник ЗАО должен будет внести 1 млн. грн. на развитие компании, а также выполнить обязательства по сохранению рабочих мест, генофонда коней, создать на базе ипподрома комплекс с широким спектром услуг для организации досуга и занятий спортом и открыть тотализатор. Инвестор также должен обеспечить сохранение и развитие ЦИК ипподрома.
Кроме того, участники конкурса должны быть зарегистрированы как юридическое лицо с размером уставного фонда не менее 2 млн. грн., а также осуществлять прибыльную предпринимательскую деятельность как минимум в течение трех лет, иметь опыт работы в сфере коневодства и конного спорта, предварительный бизнес-план и документы, которые подтверждают наличие целевых источников финансирования инвестобязательств.
ЗАО "Киевский ипподром" создается на базе коммунального предприятия "Киевский ипподром" в соответствии с решением Киевсовета и распоряжения Киевского городского головы, вышедшими в 2003 году. В 2004 году КП "Киевский ипподром" увеличил объем реализации услуг на 11,7% - до 317,5 тыс. грн., убыток снизился на 3,3%. Стоимость ЦИК КП "Киевский ипподром" согласно заключению независимой экспертной оценки составляет около 19,152 млн. грн.

04-10-06 03:00 | 151 | Украинская Инвестиционная газета

Киевский ипподром начал работать на полную мощность.

Только этим летом прошло несколько соревнований, в которых принимали участие государственные конные заводы и частные хозяйства. Однако стать настоящим тотализатором скачки смогут с осени. На эти цели планируется выделить около 500 тыс. грн.
Тотализатор - это шоу, приносящее неплохой доход многим ипподромам мира. Как рассказал нам один бизнесмен, не первый год занимающийся разведением лошадей, тотализатор должен быть, как американское кино, ярким и красочным, и пока мы не вложим деньги и не создадим конное шоу, говорить о получении хорошего дохода не стоит.
Ранее в Украине было четыре ипподрома - в Киеве, Львове, Харькове и Одессе. Киевский ипподром функционирует, на Одесском в большей мере содержат своих лошадей частные коневладельцы, Львовский и Харьковский ипподромы закрыты. Закрываются ипподромы из-за ограниченного государственного финансирования. Как отметил Юрий Терехов, директор Киевского ипподрома, в советские времена ипподром не нуждался в дополнительном финансировании со стороны государства, поскольку был прибыльной организацией. Бюджет ипподрома в основном пополнялся за счет тотализатора, практически каждые выходные проводились соревнования, и трибуны были заполнены. Сегодня, когда тотализатор отсутствует, содержание и подготовка лошадей полностью финансируются из госбюджета. По словам Юрия Терехова, последние два года мэрия выделяет столичному ипподрому около 800 тыс. грн., тогда как требуется около 1 млн. грн. Отсутствие тотализатора на Киевском ипподроме г-н Терехов поясняет устаревшим оборудованием - наследием 60-х годов - и отсутствием средств на закупку нового.
Однако уже с этой осени ситуация может измениться. Как отмечают в Киевгорадминистрации, сейчас совместно с ипподромом готовится проект по созданию нового тотализатора, при этом планируется полная реконструкция зданий и трибун. Заинтересованность в создании конного шоу проявляют и частные коневладельцы, интерес которых к этому проекту обусловлен тем, что без тотализатора и игры на скачках украинское племенное коневодство не поднять. Новая система позволит делать ставки по всей Украине, как это происходит в России и многих развитых странах. На эти цели городские власти готовы выделить около 500 тыс. грн. Хотя, по мнению директора Киевского ипподрома, этой суммы может оказаться недостаточно, поскольку аналогичная система, установленная на ипподроме в Самаре, обошлась устроителям более чем в $150 тыс.
Еще одна проблема, которую предстоит решить руководству ипподрома - формирование призового фонда. На сегодняшний день он составляет от 100 до 1000 грн., что делает скачки малоинтересными для участников. Специалисты, занятые созданием тотализатора, считают, что при правильном подходе призовой фонд должен формироваться не из государственного бюджета, а из дохода ипподрома, весомой строкой которого может стать прокат и воспитание лошадей частных коневладельцев.

 

[chibis67]

Сегодня , 16 сентября 2007 года на Киевском ипподроме был обычный беговой день . Соревнования проходили по запланированной программе и единственным недостатком была довольно холодная и ветренная погода . Я зашел в судейскую на трибуне после 7-го заезда , поздоровался с членами судейской коллегии и услышал разговор о том , что в судейской на конкурном поле все время кто-то находился и что то там делает . Рассмотреть происходящее там в бинокль , который имеется у каждого в судейской никто не догадался … Решили , что это дети . На этой оптимистической ноте ( дети – цветы жизни ) интерес к происходящему пропал и после 9-го заезда бега закончились …

В 18.50 я вышел из конюшни покурить и увидел следующую картину :
В 18.55 я дозвонился до пожарной охраны и пошел в сторону круга
Через 10 минут показалась пожарная машина , но почему то не на территории , а на центральном входе со стороны проспекта . Что для меня показалось довольно странным . Дело в том , что пожарная часть непосредственно примыкает к забору ипподрома и находится в ОДНОЙ минуте езды от проходной , ворота которой открыты в любое время суток ...
Потом они начали искать охранника , который бы им открыл ворота на центральном входе , тот соответственно пошел искать ключ от ворот , а судейская разгоралась все больше и больше .

Затем они все же въехали на территорию и поехали по скаковой дорожке объезжать круг ...

Затем началось непосредственное тушение ОСТАТКОВ судейской ...
Начали сходиться работники ипподрома , которые еще не успели уйти домой ...
Обрушилась крыша ...
Затем приехала вторая машина , а следом за ней скорая помощь ...
Команда одной пожарной машины использовала свой запас воды и просто созерцала , как вторая команда тушит пожар , надеясь , что у тех воды хватит , чтобы огонь дотушить до конца ...

Начало стремительно темнеть и огонь уже казалось был потушен , но в это время во второй машине тоже закончилась вода ... Пожарного гидранта как водится рядом не оказалось ...

Одна машина поехала за водой ...

Но как только машина уехала , огонь вновь начал разгораться ....

Через 40 минут приехал директор ипподрома Терехов Ю.В. и со словами " Да когда же это все закончится " пошел в сторону судейской ...

Пока одна машина ездила за водой все бурно обсуждали происходящее , народ начал фотографироваться на фоне пепелища ...

Стало совсем темно , огонь погасили и народ , тихо радуясь , что это произошло со старой постройкой в " нейтральных водах " , а не с их любимой конюшней , начал расходиться .

 

[chibis67]

9 августа 2007, 13:03 | Экономика

Киев объявил о конкурсе по продаже ипподрома

Киевская городская государственная администрация объявила "конкурс на участие" в создаваемом вместо коммунального предприятия закрытом акционерном обществе Киевский ипподром.

Участник ЗАО должен будет внести 45,915 млн. гривен, что составляет 49% уставного фонда компании.

Он также обязуется сохранить профиль деятельности предприятия, реконструировать и переоборудовать сооружения и объекты целостного имущественного комплекса коммунального предприятия Киевский ипподром.

Он в частности, должен будет открыть тотализатор.

Будущий акционер также обязан обновлять племенной состав лошадей и организовывать регулярные конноспортивные мероприятия и соревнования.

Участник ЗАО должен, кроме того, внести не менее 2 млн. гривен на развитие предприятия, в том числе на погашение его кредиторской задолженности, создавать новые и сохранять существующие рабочие места, генофонд лошадей.

Дополнительные условия конкурса: развитие подсобного хозяйства ипподрома, создание гостиничного комплекса с предоставлением различных услуг.

Конкурс будет проведен в 2 этапа, на 1-м из которых будет определен предварительный победитель, а на 2-м - окончательный.

Конкурс запланирован на 13 сентября.

Киевгорадминистрация решила увеличить планируемый УФ ЗАО Киевский ипподром, которое будет создано в результате реорганизации одноименного коммунального предприятия, на 56,12 млн. гривен до 93,67 млн. гривен.

Ипподром занимает 38,8 га.

Напомним, 2 августа столичные власти заявили о намерении продать на конкурсе 49% уставного фонда закрытого акционерного общества Киевский ипподром, которое принадлежит городу.

http://www.ricardo.com.ua/news/economics/15512[/b]

 

[chibis67]

13 сентября мэрия попробует продать Киевский ипподром
12.09.2007 11:00, Рубрика: Рынок недвижимости

13 сентября состоится конкурс на поиск инвестора для Киевского ипподрома. Заявки на участие в нем начали принимать еще в августе, пока еще никто не отозвался. Об этом сообщила начальник Главного управления экономики Марина Лукашина.
«В настоящий момент имущество ипподрома стоит немного больше 47 миллионов гривень, а на его территории содержится около 280 голов коней», - говорит Лукашина.

«В течение 2004-2007 годов решался вопрос, есть решение Киевского городского совета о создании акционерного общества. На сегодня объявлен конкурс по привлечению инвестора в качестве участника этого акционерного общества. Условием является, что более, чем 50% будет составлять доля города. Мы ожидаем еще два дня для того, чтобы узнать, нашлось ли какое-либо лицо, заинтересованное в участии в акционерном обществе. Безусловно, этот объект является инвестиционно привлекательным», - заявила Лукашина.

Напомним , что одно из главных условий конкурса - сохранение профиля деятельности предприятия, а также осуществление реконструкции и переоснащение сооружений и объектов целостного имущественного комплекса коммунального предприятия "Киевский ипподром", сохранение и обновление племенного состава лошадей, организация регулярных конноспортивных мероприятий и соревнований", - заметила М.Лукашина.

По ее словам, в обязанности инвестора также войдет создание на базе ипподрома комплекса с широким спектром услуг и организации досуга киевлян, а также гостей города, занятий спортом. Кроме того, планируется создание гостиничного комплекса.

Напомним, сегодня ипподром расположен на территории более 38 га, а также обладает всеми ресурсами для обеспечения своего нормального функционирования.

Издание: „Радiо Київ”

 

[chibis67]

РБК-Украина, 13.09.2007, Киев 13:01
Конкурс по продаже 49% акций ЗАО "Киевский ипподром" состоится сегодня в 17:30.

Главное управление коммунальной собственности Киева сегодня в 17:30 проведет конкурс по определению участника ЗАО "Киевский ипподром". Об этом сообщили РБК-Украина в Киевской горгосадминистрации.

"Заявка есть, конкурс состоится", - сказали в пресс-службе.

Напомним, что претендент должен внести 45,915 млн грн взноса, что составляет 49% уставного фонда ЗАО "Киевский ипподром". В условиях конкурса есть обязательства о сохранении профиля деятельности предприятия, проведении его реконструкции, обновлении племенного состава коней. Инвестор должен также вложить не менее 2 млн грн в развитие общества, в том числе для погашения кредиторской задолженности.

Целостный имущественный комплекс ЗАО "Киевский ипподром" оценен в 47,789 млн грн. В 2006 г. предприятие оказало услуг на 467,6 тыс. грн по сравнению с 341,6 тыс. грн за 2005 г.