История создания Одесского ипподрома
В 1889—1890 Новороссийское Общество поощрения коннозаводства построило и открыло в Одессе ипподром на четвертой станции Большого Фонтана.
Центральным сооружением новооткрытого был «павильон скачек» — специально построенное здание оригинальной конструкции с площадкой для оркестра, открытыми ложами и трибунами для зрителей. Высокий шпиль, легкие навесы, тонкие колонны, тенты, арки — все это сообщало павильону «воздушность», которая вполне соответствовала стремительности регулярно устраиваемых бегов и скачек.
Но знаменит ипподром в 1900-х и 1910-х годах был в первую очередь велогонками и полетами аэронавтов на воздушных шарах (аэростатах) и самолетах, которые тогда именовали не иначе, как аэропланами.
Павильон скачек сгорел в 1918 году и тогда же была утрачена доска, посвященная этому полету. Но в 1972 на ипподроме установили новую мемориальную доску.
Осенью 1941 года небо над ипподромом наполнилось мощным гулом боевых самолетов «И-16» и «Ил-12» ВВС РККА. Неподалеку соорудили полевой аэродром 69-го истребительного авиационного полка майора Л. Шестакова, защищавшего небо осажденной Одессы. Памятник «шестаковцам», как их называли в городе, сейчас установлен рядом со старым, вступившим во второе столетие одесским ипподромом.
Будущее Одесского ипподрома, к сожалению, не внушает оптимизма. Существуют проекты застройки территории ипподрома жилыми высотными зданиями с современной инфраструктурой. А также существует вероятность строительства современного футбольного стадиона на территории Одесского ипподрома.
Одесский государственный ипподром
Адрес: г. Одесса, Фонтанская дорога ул., 6
Тел: 68-62-23, 63-16-30
Одеський іподром має 118-річну історію . А почалась вона з ініціативи Новоросійської спілки заохочування кіннозаводства, яка звернулась до керуючого державним кіннозаводством графа Воронцова-Дашкова з клопотанням про дозвіл влаштувати у місті Одеса скачки. Прохання було задоволене. І тоді уповноважені від правління спілки відомі на той час кіннозаводчики А.Мосолов і М.Лазарєв звернулись до Одеської міської управи з проханням про відведення 50 десятин землі для облаштування круга для перегонів, доріжок, трибун для глядачів, будівництва конюшень. І у 1890 р. було побудовано павільйон для скачок з трибунами. В документах зафіксовано, що першим днем випробувань на Одеському іподромі стало 16 вересня 1890 р. До речі, не менш важлива історична подія всеросійського масштабу також пов'язана з Одеськими іподромом, у 1910 р. саме на його території був здійснений перший публічний політ на аероплані російського льотчика Михайла Єфімова. А роком раніше 13 жовтня 1909 р. російський письменник О.Купрін разом з пілотом С.Уточкіним піднялись з бігового поля на повітряній кулі. І все ж головним завданням протягом 117 років для Одеського державного сільськогосподарського іподрому залишається випробування кращих коней країни, як рисистих, так і верхових. Що принесло йому заслужену славу.
Робота з випробування коней припинялась лише на 7 років з 1923 по 1930. Але у 1930 р. у зв'язку з реконструкцією Московського іподрому скачки всесоюзного масштабу проходили в Одесі. А у 1932 р. він був визнаний кращим в СРСР з якості бігових доріжок і кліматичних умов. Остаточне визнання прийшло до Одеського іподрому разом з організацією у 1938 р. гастролей всесоюзних рекордистів з метою покращення їх жвавості і встановлення нових всесоюзних рекордів. З цією метою в Одесу були направлені три відділи рисаків Московського іподрому і майстри-наїзники. З цього часу Одеський іподром завоював славу своєрідної «фабрики рекордів». Рекордсменів тут випестували: для коней влаштовували щоденне купання в морі, лимані, лікували грязями. Все це безумовно сприяло здоров'ю і силі коней, зміцненню їх сухожильно-зв'язкового апарату.
Добавлено (03.04.2008, 20:51)
---------------------------------------------
Й донині шанувальники кінного спорту згадують Московські гастролі в Одесі 1953 р. Саме тут вперше в СРСР був виявлений перший безхвилинний рекорд. Ним виявився жеребець Жест, який під керуванням А.Сорокіна 29 вересня 1953 р. встановив новий Всесоюзний абсолютний рекорд 1.59,6 на 1600 м, а 7 вересня цього ж року жвавість 4.10,4 на 3200 м. І це був лише початок цілої низки рекордів.
На 1 січня 1978 р. в СРСР рисаків класу 2.00 і жвавіше було всього 7 голів і всі семеро були виявлені в Одесі. На момент розпаду СРСР понад половину всіх рекордів було встановлено на Одеському іподромі. Його заслуга в селекційній роботі, розвитку і вдосконаленні напрямів в селекції коней, створенні нових родин і ліній неоціненна.
Можна багато говорити про сприятливі кліматичні умови. Про те, що іподром має якісні доріжки: основну призову ґрунтову, зимову піскову всепогодню, скакову; 8 конюшень на 300 кінномісць, підсобне господарство, що забезпечує потребу у фуражі і грубих кормах для коней, що перебувають на випробуванні. Все це так. Головне ж – люди, які віддавали і віддають коням свою душу. Інакше тут працювати не можна. Цьому присвятили своє життя уславлені майстри-наїзники: П.Буцко, А.Дацковський, Н.Красношлик; наїзники А.Кузьменко, С.Михайленко, О.Заставнюк, В.Орлова, В.Дзюба, Р.Мироненко, А.Авдемирець. Десятки років працюють заслужені конюхи: А.Корцева, З.Бородій. З 1989 р. це клопітке господарство очолює людина самовіддана цій справі О.Кушнір.
Саме Одеський іподром під час перебудови протягом 11 років (до 2005 р.) єдиний в країні випробовував коней чистопородної верхової породи і фактично тим самим не дав їй зникнути. Він також збільшив кількість поголів'я рисаків і на 1 січня 2007 р. тільки молодняку нараховується найбільша з часів перебудови кількість – 98 голів.
Тож рекорди тут і не переставали встановлювати. У 2005 р. – 3 рекорди іподрому, у т.ч. 2 рекорди країн СНД. Минулого року випробувано 145 голів рисистих коней, розіграно 57 традиційних призів, встановлено 7 рекордів іподрому, в т. ч. 1 рекорд країн СНД.
На доріжках Одеського іподрому проходять випробування кращі племінні коні провідних кінних заводів України: Дубровського, Лимарівського, Запорізького, Лозовського, к/з «Шахтар», приватних власників і племконеферм.
Одеський іподром попри сприятливий природний клімат ніколи не перебував у своїй діяльності в тепличних умовах. Вже у наші часи довелось відстоювати своє існування в законно відведеному історичному місці – на четвертій станції Великого Фонтану. В старих стінах живе молодий працездатний дух, нарощуються обсяги виробничої діяльності, планується розвиток і реконструкція підприємства, покращються виробничі показники, а отже й надалі відвідувачі і любителі коней матимуть видовищні кінні свята.
Ольга Волинчик