Мирогощанский аграрный коледж.
Мирогощанский государственный ипподром.
35624, Дубенский р-н, с. Мирогоща, ул. Студентская, 1
03656, факс 77-4-90, 77-7-73,
E-mail: myrogoscha [email protected]
Півстоліття верхи на коні
Вікторія Дмитрівна Марущак — відома в Україні людина. Саме завдяки їй та її соратникам племінне конярство в нашій країні перебуває на належному рівні. Один із центрів племінного конярства державного значення розташований у селі Мирогоща Рівненської області.
Головний зоотехнік-селекціонер у цій галузі, тренер аграрного коледжу Вікторія Марущак, молодості й енергійності якої можна по-доброму позаздрити, про своїх улюбленців каже коротко: «Коні — це ті ж люди. Тільки кращі». З огляду на те, що із цими тваринами вона працює із 20-річного віку, 50 років поспіль, її думці можна довіряти беззастережно. Але мало сказати, що Вікторія Дмитрівна працює з кіньми. Вона з ними не лише працює, вона їх любить, а коні завдяки її турботі одержують чемпіонські титули. Рекорд жеребця орловської рисистої породи Піона на кінному заводі в селі Дібрівка Полтавської області став першим успіхом молодого фахівця, і протримався він 26 років. Тоді мало хто вірив, що цей жеребець стане чемпіоном. А тепер практично у всіх родовідних коней орловської породи, якими сьогодні пишаються в багатьох країнах світу, Піон значиться як батько, дідусь або прадід. А Вікторія Дмитрівна нині входить у комісію з експертної оцінки жеребців по всій Україні, і від її об’єктивної оцінки залежить їх подальше племінне використання.
На Мирогощанському іподромі відбуваються випробування рисистих порід, вирощених не тільки на місцевому племрепродукторі, а й на провідних кінних заводах і племрепродукторах України. У Мирогощі кінний комплекс при аграрному коледжі розвивається одночасно в чотирьох напрямках: тренувальне депо, іподром, племрепродуктори з вирощування торійської запряжної та російської рисистої порід. До речі, торійську породу з Естонії в Україну завезла кілька десятиліть тому саме Вікторія Дмитрівна. Ці коні універсальні: використати їх можна і на роботах, і на прогулянці, і можна запрягати в карети. Їхній екстер’єр дуже гарний: масть ігренева (загальний колір темно-пісочний, а хвіст і грива білі).
Мирогощанський коледж — єдиний у країні навчальний заклад, де готують фахівців для роботи в конярській галузі. Перший набір групи студентів за спеціалізацією «Конярство й тренінг коней» відбувся 1999 року. Перед цим Вікторія Марущак працювала на племінній конярській фермі. За роки кропіткої праці багато коней стало чемпіонами породи. Про конеферму знали всі конярі як України, так і республік колишнього Радянського Союзу. Та коли настали тяжкі часи економічної кризи, скакунів, незважаючи на їхні чемпіонські титули й родовід, не було на що утримувати. Племінні коні, надзвичайно дорогі й вигодувані із жереб’ячого віку в господарствах буквально з рук, гинули на очах через нестачу корму. Також страждала через людську черствість і жорстокість Вікторія Дмитрівна. Племінне конярство врятував палкий любитель коней, на той час директор Мирогощанського аграрного коледжу, Станіслав Маніковський. Коней, яких привозили студенти технікуму, знімали з вантажівок на руках: облисілі й виснажені тварини вже не могли стояти на ногах. Вираз «залишилися шкіра та кістки» — не про племінну кобилу Інфанту, тричі чемпіонку Радянського Союзу. Від неї на той час залишилися тільки очі. Не можна було без сліз дивитися на змучених тварин.
Можливо, саме завдяки чуйності професійного коняра та дітей, які тільки вибирають свій життєвий шлях, було створено відому тепер навіть за межами України «кінську державу». Нинішній директор аграрного коледжу Давид Олександрович Шварц, у якого як у керівника великого навчального закладу турбот вистачає, чим може, допомагає розвитку конярства. А в останні роки деякі випускники коледжу, що спеціалізуються на тренінгу коней, працюють у далекому зарубіжжі: вони готують рисистих і скакових коней у Данії, Польщі, Англії. Тепер у селі на зміну їм підростають юні любителі кінного спорту. Адже тут хлопці та дівчата освоюють науку, недоступну більшості їхніх міських ровесників. Тільки на іподромі села Мирогоща діти мають можливість виїжджати на зовсім молодих конях «на качалках». Окрім того, тут традиційно виїжджають у свята четвериком коней та ще й з каретою. Вікторія Марущак одночасно виховує і дітей, і коней. Підлітки вчаться розуміти прекрасне й любити тварин. Колишня найкраща учениця Вікторії Дмитрівни Валентина Петрушка нині працює зоотехніком на всіх трьох стайнях.
Напевно, за кордоном або, приміром, у приватника вона одержувала б набагато більше. Але дуже вже любить Валентина свій колектив, коней і фанатично відданого справі свого життя тренера Вікторію Марущак. Переживає, що Вікторія Дмитрівна для свого віку занадто невгамовна людина: дай їй волю, то вона й ночуватиме на стайні або поселить свого улюбленого чотирирічного жеребця англо-торійської породи Усаму просто у квартирі. Та оскільки це неможливо, Усама став повноправним фаворитом: хазяйка навіть годує його варенням із ложечки. А вже якщо кінь почує, що вона ласкаво розмовляє з рисистою російською Зульфією або ще гірше — з орловцем Падишахом, то «сцену ревнощів» Вікторії Дмитрівні забезпечено. На знімку: Вікторія Марущак зі своїм улюбленцем Усамою
Про «кінську державу» в Мирогощі можна було б написати книжку: наскільки талановиті всі його мешканці, настільки й норовливі. Навіть дивно, що Давидові Шварцу вдається тримати їх у вузді. Утім, як стверджує директор коледжу, коні під керівництвом Вікторії Марущак і його, професіонала-аграрія, узяли в полон та змусили закохатися в конярство.
Мирогощанский государственный ипподром.
35624, Дубенский р-н, с. Мирогоща, ул. Студентская, 1
03656, факс 77-4-90, 77-7-73,
E-mail: myrogoscha [email protected]
Півстоліття верхи на коні
Вікторія Дмитрівна Марущак — відома в Україні людина. Саме завдяки їй та її соратникам племінне конярство в нашій країні перебуває на належному рівні. Один із центрів племінного конярства державного значення розташований у селі Мирогоща Рівненської області.
Головний зоотехнік-селекціонер у цій галузі, тренер аграрного коледжу Вікторія Марущак, молодості й енергійності якої можна по-доброму позаздрити, про своїх улюбленців каже коротко: «Коні — це ті ж люди. Тільки кращі». З огляду на те, що із цими тваринами вона працює із 20-річного віку, 50 років поспіль, її думці можна довіряти беззастережно. Але мало сказати, що Вікторія Дмитрівна працює з кіньми. Вона з ними не лише працює, вона їх любить, а коні завдяки її турботі одержують чемпіонські титули. Рекорд жеребця орловської рисистої породи Піона на кінному заводі в селі Дібрівка Полтавської області став першим успіхом молодого фахівця, і протримався він 26 років. Тоді мало хто вірив, що цей жеребець стане чемпіоном. А тепер практично у всіх родовідних коней орловської породи, якими сьогодні пишаються в багатьох країнах світу, Піон значиться як батько, дідусь або прадід. А Вікторія Дмитрівна нині входить у комісію з експертної оцінки жеребців по всій Україні, і від її об’єктивної оцінки залежить їх подальше племінне використання.
На Мирогощанському іподромі відбуваються випробування рисистих порід, вирощених не тільки на місцевому племрепродукторі, а й на провідних кінних заводах і племрепродукторах України. У Мирогощі кінний комплекс при аграрному коледжі розвивається одночасно в чотирьох напрямках: тренувальне депо, іподром, племрепродуктори з вирощування торійської запряжної та російської рисистої порід. До речі, торійську породу з Естонії в Україну завезла кілька десятиліть тому саме Вікторія Дмитрівна. Ці коні універсальні: використати їх можна і на роботах, і на прогулянці, і можна запрягати в карети. Їхній екстер’єр дуже гарний: масть ігренева (загальний колір темно-пісочний, а хвіст і грива білі).
Мирогощанський коледж — єдиний у країні навчальний заклад, де готують фахівців для роботи в конярській галузі. Перший набір групи студентів за спеціалізацією «Конярство й тренінг коней» відбувся 1999 року. Перед цим Вікторія Марущак працювала на племінній конярській фермі. За роки кропіткої праці багато коней стало чемпіонами породи. Про конеферму знали всі конярі як України, так і республік колишнього Радянського Союзу. Та коли настали тяжкі часи економічної кризи, скакунів, незважаючи на їхні чемпіонські титули й родовід, не було на що утримувати. Племінні коні, надзвичайно дорогі й вигодувані із жереб’ячого віку в господарствах буквально з рук, гинули на очах через нестачу корму. Також страждала через людську черствість і жорстокість Вікторія Дмитрівна. Племінне конярство врятував палкий любитель коней, на той час директор Мирогощанського аграрного коледжу, Станіслав Маніковський. Коней, яких привозили студенти технікуму, знімали з вантажівок на руках: облисілі й виснажені тварини вже не могли стояти на ногах. Вираз «залишилися шкіра та кістки» — не про племінну кобилу Інфанту, тричі чемпіонку Радянського Союзу. Від неї на той час залишилися тільки очі. Не можна було без сліз дивитися на змучених тварин.
Можливо, саме завдяки чуйності професійного коняра та дітей, які тільки вибирають свій життєвий шлях, було створено відому тепер навіть за межами України «кінську державу». Нинішній директор аграрного коледжу Давид Олександрович Шварц, у якого як у керівника великого навчального закладу турбот вистачає, чим може, допомагає розвитку конярства. А в останні роки деякі випускники коледжу, що спеціалізуються на тренінгу коней, працюють у далекому зарубіжжі: вони готують рисистих і скакових коней у Данії, Польщі, Англії. Тепер у селі на зміну їм підростають юні любителі кінного спорту. Адже тут хлопці та дівчата освоюють науку, недоступну більшості їхніх міських ровесників. Тільки на іподромі села Мирогоща діти мають можливість виїжджати на зовсім молодих конях «на качалках». Окрім того, тут традиційно виїжджають у свята четвериком коней та ще й з каретою. Вікторія Марущак одночасно виховує і дітей, і коней. Підлітки вчаться розуміти прекрасне й любити тварин. Колишня найкраща учениця Вікторії Дмитрівни Валентина Петрушка нині працює зоотехніком на всіх трьох стайнях.
Напевно, за кордоном або, приміром, у приватника вона одержувала б набагато більше. Але дуже вже любить Валентина свій колектив, коней і фанатично відданого справі свого життя тренера Вікторію Марущак. Переживає, що Вікторія Дмитрівна для свого віку занадто невгамовна людина: дай їй волю, то вона й ночуватиме на стайні або поселить свого улюбленого чотирирічного жеребця англо-торійської породи Усаму просто у квартирі. Та оскільки це неможливо, Усама став повноправним фаворитом: хазяйка навіть годує його варенням із ложечки. А вже якщо кінь почує, що вона ласкаво розмовляє з рисистою російською Зульфією або ще гірше — з орловцем Падишахом, то «сцену ревнощів» Вікторії Дмитрівні забезпечено. На знімку: Вікторія Марущак зі своїм улюбленцем Усамою
Про «кінську державу» в Мирогощі можна було б написати книжку: наскільки талановиті всі його мешканці, настільки й норовливі. Навіть дивно, що Давидові Шварцу вдається тримати їх у вузді. Утім, як стверджує директор коледжу, коні під керівництвом Вікторії Марущак і його, професіонала-аграрія, узяли в полон та змусили закохатися в конярство.
